“1742 року вінницька шляхтянка Вікторія Рабчинська вирішила з допомогою магії спекатися свого чоловіка. Роха Рабчинського, військовика, який уже давно не був удома. 

Рабчинській потрібна була спільниця, але вибір вона, як пізніше з’ясувалося, зробила невдалий. Помічницею їй стала її ж таки служниця дрібна шляхтянка Варвара Костецька, яка від самого початку симпатизувала і співчувала нещасному чоловікові. Жінки поїхали в село, яке належало матері Рабчинської, бо чули, що там живе знахарка. Вони замовили їй зілля, але раніше, ніж воно було готове, Варвара Костецька потай переконала знахарку не шкодити безневинному чоловікові і відмовитися чарувати. 

Отож Вікторії Рабчинській довелося шукати іншого чаклуна, який зарадив би їй у цій справі. Про причетність до невдачі своєї спільниці вона й не здогадалася. Та щоразу, коли жінки знаходили потрібну людину, Варвара переконувала “чарівників” під якимось приводом відмовитися допомагати її пані. Після кількох таких зривів Вікторія зрозуміла, що тільки гає час, намагаючись позбутися чоловіка за допомогою магії, і вирішила вдатися до надійнішого способу. 

Вона попросила Варвару знайти отруту, а та швиденько зметикувала і як надійну трутизну показала Вікторії хлібні крихти. Тепер належало знайти самого Роха Рабчинського, адже отруїти на відстані було неможливо. Це була нелегка справа, тому, мабуть, Вікторії спочатку здавалося простішим уплинути на чоловіка за допомогою антилюбовної магії. 

До пошуків узялася Варвара, і коли вона врешті знайшла хоругву Рабчинського, розповіла йому все про зрадливі й підступні плани його дружини. Відтак почалася судова справа”.

Читайте більше у книзі Катерини Диси “Історія з відьмами”: https://publishing.localhistory.org.ua/product/istoriya-z-vidmamy-sudy-pro-chary-v-ukrayinskyh-voyevodstvah-rechi-pospolytoyi-xvii-xviii-stolittya/