“19 серпня 1991 року президент Буш прокинувся у своїй резиденції в Кеннебанкпорті, де відпочивав, від новини про державний переворот у Москві. “Щоразу, як я приїжджаю в Мен, починається пекло”, — поскаржився Буш того ранку, розмовляючи телефоном із канадським прем’єр-міністром Браяном Малруні. (У серпні 1990-го відпочинок в Мені Бушові зіпсувало вторгнення Саддама Хусейна до Кувейту). Під час поспішно скликаної пресконференції Буш виступив із заявою на підтримку Горбачова, Єльцина й конституційного ладу в Радянському Союзі, проте не спромігся дати задовільної відповіді на запитання журналіста, чи знає президент, хто наразі контролює радянський ядерний арсенал. Невдовзі після провалу путчу новий радянський міністр оборони маршал Євген Шапошников поквапився запевнити світ, що радянська ядерна зброя перебуває в безпеці та під контролем центру. Державному секретарю США Джеймсові Бейкеру під час візиту до Москви у вересні 1991 року Горбачов повідомив, що ланцюг ядерного командування і контролю відновлений та проходить через нього, інакше кажучи, що він повернув собі президентську валізку чегет. А хто ж контролював ядерну зброю під час ув’язнення Горбачова? Коли туман путчу розсіявся, відповіді, що з’ясувалися, не тішили. Генерал Моїсеєв, звільнений із посади начальника Генерального штабу за підтримку перевороту, в інтерв’ю італійській газеті Correire della Sera стверджував, що він був єдиною людиною, здатною контролювати ядерні сили під час путчу: “Президент був відрізаний, [міністр оборони] Язов теж. Я гарантував безпеку й робив це належно. Ніщо не загрожувало світові… Коли перервався зв’язок із дачею Горбачова в Криму, ми від’єднали всі засоби зв’язку [ядерного командування і контролю], а ядерну валізку [Горбачова] помістили в безпечне місце. Я маю на увазі коди запуску, які були анульовані. Ніхто не міг ними скористатися”.З’явилися й інші повідомлення про те, що змовники віддали наказ про підготовку до ракетних випробувань на полігоні Плесецьк на півночі Росії, щоб продемонструвати світові свою силу. Хоча це могло бути просто пропагандою, та американська розвідка виявила деякі “аномальні показники”, пов’язані з РВСП, під час путчу. Американський сенатор Сем Нанн, який знав Горбачова особисто, мав нагоду зустрітися з ним невдовзі після його повернення з Криму до Москви. Нанн прямо запитав радянського президента, чи мав той повний контроль над ядерним арсеналом під час свого ув’язнення. “Уперше за час моїх численних зустрічей з ним він не відповів на запитання”, — згадував Нанн. Хай хто контролював радянську ядерну зброю під час перевороту, але це був не Горбачов. Той факт, що радянського верховного головнокомандувача могли так легко відсторонити від ядерного командування і контролю та що величезний ядерний арсенал Радянського Союзу впродовж 73 годин перебував тільки в руках військових без жодного цивільного нагляду, спричинив неабияку тривогу. Провал путчу і повернення Горбачова до Москви ні на йоту не зменшили занепокоєння щодо радянської ядерної зброї: так, її повернули під “контроль центру”, але що було “центром” у Радянському Союзі — щодень ставало дедалі невизначенішим”.Чому серпневий путч 1991 року поставив під загрозу світову безпеку читайте у книзі Мар’яни Буджерин “Бомба у спадок” → https://publishing.localhistory.org.ua/product/bomba-u-spadok-rozpad-srsr-ta-yaderne-rozzbroyennya-ukrayiny/