«У середині ХХ століття в серці Європи нацистський та радянський режими вбили приблизно 14 мільйонів людей. Криваві землі — терен масових убивств — простягаються від Центральної Польщі до Західної Росії через Україну, Білорусь та Балтію. Під час зміцнення націонал-соціалізму та сталінізму (1933– 1938), німецько-радянської окупації Польщі (1939–1941), а згодом німецько-радянської війни (1941–1945), жителі цього регіону зазнали масового насильства, якого ще не було в історії. Його жертвами здебільшого стали національності, що проживали на цих землях: євреї, білоруси, українці, поляки, росіяни та балти. Чотирнадцять мільйонів убито упродовж якихось 12 років, між 1933-м і 1945 роком, поки при владі були Гітлер і Сталін. Хоча в ті роки їхні землі перемінилися на поля битв, усі ці люди стали жертвами вбивчої політики, а не воєнних дій. Друга світова війна — найсмертоносніший конфлікт в історії: саме у цьому регіоні, на кривавих землях, полягла половина солдатів із тих, які загинули на бойовищах у всьому світі. Однак серед 14 мільйонів убитих не було жодного військового, який служив. Здебільшого жертвами стали жінки, діти та старші люди; ніхто з них не мав зброї; багатьох позбавили їхнього майна й навіть одягу. Аyшвіц — це найвідоміше місце вбивств на кривавих землях. Сьогодні Аyшвіц символізує Голокост, а Голокост — найбільше зло століття. Однак в’язні — робітники концтабору — мали шанс вижити: назва концтабору дійшла до нас зі спогадів і мемуарів уцілілих. Набагато більше євреїв, зазвичай родом із Польщі, убито газом на інших німецьких фабриках смерті, де загинули майже всі й назви яких згадують рідше: Треблінка, Хелмно, Собібор, Белжець. Ще більше євреїв — польських, радянських і балтійських — розстріляно над ровами та ямами. Переважно їх убивали неподалік їхніх осель, в окупованих нацистами регіонах: Польщі, Литві, Латвії, радянській Україні та радянській Білорусі. Німці звозили євреїв звідусіль, щоб убити їх на кривавих землях. Якби німецька війна проти СРСР пішла за планом, то першої зими від голоду померло би 30 мільйонів цивільних, а десятки мільйонів згодом були би вигнані, вбиті, асимільовані або поневолені. Хоча ці плани ніколи не були втілені в життя, вони слугували моральним підґрунтям німецької окупаційної політики у Східній Європі. Під час війни німці вбили приблизно таку саму кількість неєвреїв, як і євреїв, здебільшого заморюючи голодом радянських військовополонених (понад три мільйони) та жителів окупованих міст (понад мільйон) або розстрілюючи цивільних під час каральних заходів (понад мільйон, переважно білорусів і поляків). Перемога Радянського Союзу над нацистською Німеччиною на Східному фронті Другої світової війни принесла Сталіну визнання мільйонів і головну роль у формуванні ладу повоєнної Європи. Однак масові вбивства, що скоїв Сталін, були такими ж разючими, як і Гітлерові, особливо в мирні часи. У 1930-х роках Сталін влаштував голодну смерть мільйонів і розстріли 750 тисяч людей, виправдовуючи свої дії потребою захистити та модернізувати Радянський Союз. Він убивав власне населення так ефективно, як Гітлер — іноземців. Із 14 мільйонів людей, навмисно вбитих на кривавих землях між 1933-м і 1945 роком, третина на сумлінні керівництва Радянського Союзу».Про територію, яка стала сценою найбільших масових убивств ХХ століття читайте у книзі Тімоті Снайдера «Криваві землі. Європа між Гітлером і Сталіним» → https://bit.ly/3V6hLja [ «Криваві землі» Тімоті Снайдера виходять друком українською у співпраці видавництв «Човен» та видавництва «Локальна історія» за ексклюзивної підтримки книгарні Сенс]