“Тоді, коли Данило разом із синами воював проти чехів, відносини Ордену та балтів змінилися і така ситуація стала не на користь держави Романовичів. Об’єднані підрозділи пруссів та лівонської частини Ордену 13 липня 1260 року зазнали поразки в битві проти жмудинів біля озера Дурбе, що невдовзі призвело до великого повстання пруссів. Ослаблена складними внутрішніми конфліктами Орденська держава на деякий час припинила експансійну політику, обмежившись обороною тих територій, які перебували в її руках до цього повстання. Це дало можливість Литві, яка нещодавно перейшла в табір противників Руси, перехопити ініціативу, розгорнувши на різних напрямках військову активність. Зокрема такі дії литовці розпочали проти Волині та Мазовії.Можна собі уявити пригніченість, яку відчував немолодий, вже майже 60-літній Данило, стежачи за тим, як звідусіль на його державу сипалися проблеми. Політична система, яку він розбудовував із другої половини 40-х років ХІІІ століття і яка ефективно діяла багато років, почала пробуксовувати. Список невдач, які останніми роками спіткали Галицько-Волинську державу, був чималим. Несподівана смерть сина, втрата контролю над так званою Чорною Руссю, а також, імовірно, і над нещодавно підпорядкованою частиною ятвязьких земель, значне послаблення найважливіших союзників (Угорщини через поразку від Чехії, а Малопольщі — через напад Бурундая). І це була тільки частина з тих проблем, які звалилися на державу Романовичів. Певно, чималих втрат руські війська зазнали в битві під Кресенбрунном, не кажучи вже про те, як Бурундай продемонстрував безсилля Галицько-Волинської Руси перед Ордою. Все це віщувало сумні перспективи. Однак, на цьому проблеми не скінчилися. З погляду зовнішньої політики Данила, 1260 рік виявився фатальним. Союзну державу Романовичів Малопольщу жахливо спустошили монголи. Що гірше, сталося це за участи руських військ. Ще однієї поразки в боротьбі проти Чехії зазнав найсильніший серед Данилових союзників — угорський король Бела IV. Скориставшись розгромом хрестоносців, ще одних союзників Галицько-Волинської держави, на півночі апогею своєї могутности досяг король Литви Міндовг”.Чи може навіть сильний король утримати владу, коли з усіх боків — зрада, смерть і війна? Дізнавайтеся у книзі Даріуша Домбровського «Король Руси Данило Романович (прибл. 1201–1264). Політична біографія» → bit.ly/4l4DZxT