Року 1921-го італійській генерал Джуліо Дуе видав книгу, у якій презентував концепцію стратегічних бомбардувань — досягнення перемоги у війні суто авіаційними ударами. На його переконання 300 тонн бомб, скинуті на "найважливіші міста" покладуть край будь-якій війні менше ніж за місяць. Відтоді повітряні бомбардування стали невід’ємним супутником будь-якого воєнного конфлікту. Найбільше це проявилося під час Другої світової війни. На загибель і страждання цивільного населення противника ніхто з учасників не зважав. Навпаки, всі сторони вважали це прийнятним методом задля досягнення головної мети — перемоги у війні.Проте жодного разу бомбардування не стали головним фактором виграшу масштабної битви, припинення опору чи капітуляції. Головну роль на всіх етапах Другої світової відігравали саме сухопутні війська, а підсумковий крах країн Осі обумовили масштабні поразки на суші та на морі, як у випадку з Японією.https://localhistory.org.ua/texts/kolonki/povitriani-bombarduvannia-drugoyi-svitovoyi-viini-roman-ponomarenko/