Iniciar sesión Registro
Anuncios
Tu espacio publicitario
Reserva este slot exclusivo para el periodo elegido.
Comprar publicidad →
Logotipo de la comunidad de telegram - Локальна історія
Añadido 14 jul. 2024

Локальна історія

@LocalHistoryUA
Número de suscriptores: 3 940
Fotos: 2,940
Videos: 310
Enlaces: 3,460
Descripción:
Дайджести кращих історичних статей тижня, а також давні світлини, архівні матеріали, відеоінтерв'ю зі світовими істориками, підбірка кращих репортажних фото та багато іншого цікавого
Fuente

Локальна історія | Чому люди зі схожим соціальним і культурним походженням усвідомлювали ...

Logotipo de la comunidad de telegram - Локальна історія Локальна історія @LocalHistoryUA
477 Vistas/Alcance 2025-06-13 13:05 Mensaje №4704
“Чому люди зі схожим соціальним і культурним походженням усвідомлювали себе представниками двох різних націй? Яку роль відіграли окремі особи у виникненні націоналістичних конфліктів? І як національний поділ між росіянами та українцями став актуальним в освіченому київському суспільстві — настільки, що люди були готові померти за своє бачення національної спільноти? Родинна історія Шульгиних пропонує багатий матеріал, щоб відповісти на ці запитання. Її члени брали участь у дебатах про національну належність своєї землі упродовж трьох поколінь. У 1830-х, коли спільні предки двох гілок родини переїхали до Києва, доволі типовим було поєднання регіонального патріотизму з лояльністю до російської культури та імперії. Однак коли у середині ХІХ століття спалахнули перші конфлікти між українськими патріотами та російськими лоялістами, історик Віталій Шульгин зайняв чітку проросійську позицію. У 1864 році він заснував газету «Кіевлянинъ», осердя російського лоялізму в регіоні. Племінник Віталія, Яків, обрав зовсім інший шлях. Відкинувши проімперську політику свого дядька, він пішов за прикладом своїх радикальних університетських учителів і переосмислив себе як українського соціаліста. Це перетворення поділило родинне дерево на дві гілки. Після чотирьох років сибірського заслання Яків активно працював вдома. Разом із дружиною Любов’ю своїх чотирьох дітей виховали українськомовними патріотами і противниками царату. Тимчасом молодий економіст Дмитро Піхно пішов протилежним шляхом. Будучи вихідцем з українськомовного села, він одружився із вдовою Віталія Шульгина, очолив родинну газету і продовжив шлях імперської лояльности та російського націоналізму. На початку ХХ століття естафета перейшла до дітей Якова та Дмитра. Під час революційного періоду та подальшої громадянської війни вони воювали по різні сторони. Після перемоги більшовиків усі вцілілі Шульгини втекли до Західної Європи, де долучилися до формування російського та українського емігрантських середовищ”. Докладніше про національний вибір родини Шульгиних та їхню роль у київському суспільстві читайте у книзі “Розділена династія. Родинна історія російського й українського націоналізмів” → https://bit.ly/4kMJsZZ