Ольга Ліщинська народилася 1927 року в селі Борова Гура, що належало до Любачівського повіту Підкарпатського воєводства (територія Польщі). В родині Миколи та Параскевії Охтави було четверо дітей: сини Іван, Володимир, Михайло та донька Ольга. Найстарший брат Іван навчався в Любачеві на священика. Працював секретарем при війті та обліковцем у місцевій кооперативі. У 1930-х роках його заарештувала польська влада та утримувала в тюрмі в місті Любачів. З початком Другої світової війни Іванові вдалося втекти. Пізніше він оселився в Гданську.Брата Володимира у 1944 році мобілізували до лав радянської армії. Згодом він потрапив у полон, звідки йому вдалося втекти. Після цього емігрував до США, де проживав до кінця життя. Ольга закінчила чотири класи. У 1944 році її разом з матір'ю примусово переселили в УРСР. Спершу їх вивезли до села Башня, де вони пробули лише один день. Звідти, разом із худобою, їх перевезли залізницею до Рави-Руської, а згодом – до села Борщовичі біля Львова. Пробувши там ще одну добу, в пошуках постійного житла вони оселилися в селі Чорнушовичі.[ Проєкт "Жіночі голоси Другої світової війни" підтримує Європейський Союз за програмою House of Europe ("Дім Європи") ]Про долю сім'ї, початок війни, місцевих євреїв та початок переселення Ольга Ліщинська розповіла у матеріалі ↓https://livehistory.org.ua/eyewitnesses/d03af316-e59c-44a6-b203-54ae307c1949