Якими були способи захисту від артилерійського ураження у XIV–XV століттях? Зокрема, як рятувалися від артилерії піхота та кіннота? Про це розповів гість подкасту “Ген війни” Олег Мальченко, доктор історичних наук, старший науковий співробітник Інституту української археографії і джерелознавства імені Михайла Грушевського:“Фортифікації були найголовнішим засобом захисту — це зрозуміло, вони існували в усі часи і завжди були необхідні. Фортифікації польові — це фашини та окопи, і це теж зрозуміло, адже з XIV–XV століття ситуація не змінилася: від снарядів треба було пригинатися або лягати на дно окопу.Облогові гармати, які встановлювали для облоги в полі, захищали спеціальними підйомними портами — воротами, які піднімалися під час пострілу. Коли робили постріл, ці порти закривалися, щоб убезпечити пушкарів, які перезаряджали гармату. Перезарядка відбувалася довго й складно, з усіх боків була велика метушня та багато людей. Так само захищали носові гармати на галерах: основні калібри зосереджувалися на носі, а перед ними були спеціальні щити, які також піднімалися після пострілу і закривалися, охороняючи обслугу. Від прямого попадання піхотинця у цей час захистити було неможливо. Насамперед піхоту рятувала розосередженість та пошук мертвих зон — особливо під час облоги замків, де такі зони створювали спеціально.Так само було і на морі. Вертлюжні гармати були ефективні на відстані — близько 20 метрів. Від них рятувалися вогнем на придушення, якщо це було можливо. Девіз венеційської морської піхоти “Fanti Mare” був — ніколи не зупинятися, бо вони розуміли, що якщо зупиняться, то стануть зручними мішенями для дробових гармат.Вершники страждали менше через свою швидкість і мобільність. Проте перш за все гинули коні, адже вони мали більшу площу ураження. Вважається, що поля битв були усіяні трупами воїнів, але насамперед — трупами коней”.👉 Більше про видозмінення зброї впродовж різних епох розповів доктор історичних наук, старший науковий співробітник Інституту української археографії і джерелознавства імені Михайла Грушевського Олег Мальченко у подкасті “Ген війни” → https://bit.ly/4dykGJJ Над випуском працювали: Яніна Шпачинська, Максим Лижовий. Візуальне оформлення – Максим Паленко.