Чистий аркуш Білий квадрат. Німа пустеля, де ще не ступав олівець, Де ти - і творець, і кат, і початок, і сам кінець. Це не просто папір, це зріз тиші, де час зупинив свій хід, Спроба змити з душі увесь вчорашній, липкий гид.Ти дивишся в нього - а він повертає твій страх: Тінь несказаних слів, що згасли, як іскри в холодних вітрах. Скільки разів ти вже креслив на ньому свій власний фінал? Скільки разів він ставав для думок твоїх - скеля і шквал? Але ось він - знову чистий. Як сніг на покинутій трасі. Це шанс не для слабких - це виклик у вищій, жорстокій іпостасі. Можна заповнити брудом, можна - істиною, що пече, Але пам’ятай: кожен слід назавжди в пам’ять аркуша тече. Не бійся порожнечі. Це простір, де ти ще не впав, Де ще не вигадано кайданів, де ти ще не зрадив свій ідеал. Затисни ручку, мов ніж, - нехай кров’ю пульсує рядок, Бо кожна літера тут - це останній, вирішальний крок. Аркуш не терпить брехні, він оголює нерв до кістки.Пиши так, ніби завтра не буде. Пиши - пробиваючи мізки.Бо все, що ми є - це тільки чорнило, що встигло застигнути в мить,А чистий аркуш - це вічність, яка в тобі вічно горить.© А. Ч. (17.03.2026)