У кінці 2023-го до законопроєкту подали рекордну кількість правок — понад чотири тисячі. Більше було лише у випадку «антиколомойського» закону. На початку 2024-го закон прийняли без жодного слова про демобілізацію та без значних змін покарань для ухилянтів.2024-й. Громадські організації посилено організовують конференції в Києві, у Львові та в Ужгороді на теми відновлення України та реінтеграції ветеранів. Ці заходи виглядають так, ніби хтось ґвалтує жінку, а навколо стоять психіатри, лікарі, працедавці й обговорюють, як її краще буде лікувати й повертати в суспільство.Військові відкрито кажуть, що нині з армії є лише два шляхи — поранення або смерть. Але насправді є третій шлях — списатися за сімейними обставинами. Маю знайому жінку з інвалідністю ІІ групи, недавно в неї помер чоловік. За два тижні після цього вона отримала пʼять пропозицій від військових вийти заміж. Люди шукають, як купити МСЕК для своїх батьків. Колишній побратим зізнався, що мати пропонувала йому такий шлях, але він не готовий зробити це, адже сподівається «демобілізуватися з почуттям власної гідності, як чесна людина, бо прийшов добровольцем 24 лютого». Військові пишуть «демобілізації не буде» вже не як жарт. Офіційні спікери кажуть, що ми не виконуємо плану мобілізації. Це, зрештою, відчуває кожен підрозділ на лінії фронту. Уперше з’являється «протестний» рух ухилянтів в інтернеті. Це російська ІПСО, яка найбільше впливає на підлітків і малоінформованих людей. Ефект посилюють непрозорі й непослідовні дії держави.Влада за підтримки частини суспільства продовжує ухвалювати мʼякі зміни до мобілізаційного законодавства. За ухилення від мобілізації у воєнний час тепер передбачено штраф до 25 тисяч гривень. Обговорюють зміни до бронювання, лунають пропозиції бронювати людей із заробітною платою понад 35 тисяч гривень. У відповідь успішні бізнесмени, які добровільно мобілізувалися два роки тому, запитують, за яку суму можна викупити себе з армії. Дискусія переходить у площину розмов про правила кріпацтва.Усі ці кроки поступово маргіналізують службу армії. І це потрібно змінювати.Що можна зробити, аби люди йшли до війська? 1. Мобілізація на визначений термін. У медіа й соціальних мережах панує думка, що війна триватиме довго, говорять про п’ять і навіть 10 років. Людям складно ухвалити для себе рішення піти служити на невизначений строк, назавжди.2. Демобілізація, образ успішного ветерана. У більшості людей є знайомі у війську, які говорять про відчуття обману з боку держави, про безнадію через відсутність строків служби, про втому. У соцмережах військові пишуть про холод, хвороби, втрату соціальних звʼязків у цивільному житті, похорони побратимів. По вулицях міст ходять поранені військові, вони недовго лежать у лікарнях і повертаються на фронт. Якщо люди бачитимуть позитивні історії ветеранів, які відслужили й повернулися до сімей, які розповідають героїчні історії та носять ордени, це змінить ставлення до служби.3. Прозорий шлях мобілізації і покарання ухилянтів. Люди мають розуміти, хто буде служити, а хто не буде й чому. Люди повинні знати покроково, як відбувається мобілізація, яке навчання, як потрапити в обраний підрозділ, як мобілізуватися на конкретну посаду і як попередньо отримати корисний військовий фах. А ті, хто ухиляється від мобілізації, мусять знати, що ціна за такий вчинок дуже висока. Я провела півтора року в піхоті, в ТрО. Це були найбільші півтора року в моєму житті. У них помістилися сотня друзів і ціле життя. ТрО — це історія про любов. Про те, як успішні цивільні люди пішли добровольцями в армію, аби захистити свої родини і друзів, із любові до них.Але тепер мені соромно дивитись їм в очі, бо ми зрадили їх довіру. Ми всі в цьому винні — все українське суспільство, адже ми несемо відповідальність за свою владу.(Аліна Сарнатська)