📚📚📚Прийшла вам розповісти, які нереально класні книжки мені подарувала прекрасна Лабораторія.📚“Мене звати Дуся” Єлизавети Бурштин - це сучасна українська психологічна проза з елементами магічного реалізму. Це історія про пошук себе, дому, власної пам’яті та любові. Про страхи, які ми несемо з дитинства, втрати й відчайдушне прагнення бути видимими. І про те, як іноді чужі люди стають найріднішими.У селі, назву якого знають лише місцеві, горить сливове дерево і будинок, де колись жила велика родина. А в іншому з'являється Дуся — доросла дівчина з плюшевим драконом у руках, чорними руками та розгубленим поглядом. Вона не пам’ятає нічого про себе і не знає, де її дім. Але життя кожного, хто її зустріне, зміниться назавжди. 📚 “Дочки дракона” Вільяма Ендрюса - це пронизливий історичний роман, що висвітлює жахливі злочини японських солдатів проти корейських жінок у роки окупації. Двадцятирічна Анна вирушає до корейського сиротинця, аби дізнатися бодай щось про матір, якої вона ніколи не знала. Та з’ясовується, що жінка вже померла. Лиш загадковий незнайомець підштовхує Анну не спиняти пошуки й передає старовинний гребінець і клаптик паперу з адресою Чже Хі — жінки, яка ділиться з Анною сповненою болю й відваги розповіддю про минуле. Її історія бере початок з часів японської окупації Кореї і Китаю, коли тисячі жінок, цинічно названих «жінки для втіхи», стали жертвами сексуального рабства. Крок за кроком Анна занурюється в трагічну історію свого народу й відкриває шокуючу правду про власне походження і про той самий гребінець, що виявляється символом болісної, але величної спадщини. Разом із ним вона успадковує не лише пам’ять, а й силу, гідність і здатність до спротиву — усе те, що формує її нову, глибшу сутність. Читати буду обидві в березні.📖⬇️⬇️Діліться відгуками, якщо читали, а якщо ні, розкажіть, на яку книжку першою хочете відгук.#інтеграція