Військові історики (Ардан дю Пік, Педді Гріффіт, Джон Кіган) пишуть про низьку ефективність вогнепальної зброї у XIX столітті. Солдати стріляли вище за голи противника і однією з основних цілей стрілянини було тримати ворога на відстані і не дати йому вступити в смертельну рукопашну сутичку. У битвах Громадянської війни США від 200 до 1000 чоловік могли стояти один навпроти одного і обстрілювати ворожі ряди з відстані 30-50 метрів, вражаючи лише одного-двох супротивників за хвилину.

У битві при Роузбаді (велика битва війни за Чорні Пагорби між армією США і союзом індіанських племен сіу і шайенів) війська генерала Джорджа Крука зробили близько 25 000 пострілів і в кращому випадку вразили близько 100 індіанців - приблизно одне попадання на кожні 2 . У битві при Літл-Бігхорні було зроблено близько 42 000 пострілів. Солдати потрапляли до одного індіанця приблизно кожні 840 пострілів.

Після битви при Геттісберзі було знайдено 24 тисячі заряджених рушниць. Тільки з половини стріляли більше одного разу.

Однією з найрезультативніших битв була битва при Роркс-Дріфті в 1879 між зулусами і британською піхотою. 140 британців проти 4000 зулусів. Оточені й солдати, що забарикадувалися, вели залп за залпом по щільних скупченнях атакуючих тубільців з близької відстані. Здавалося, що в такій ситуації жоден солдат не міг схибити. Результат: одне влучення на кожні 13 пострілів. Зулуси втратили тоді 370 убитими та до 800 поранених.

Нещодавно американці витратили 160 Петріотів, щоб збити 40 іранських ракет. Може це в них традиція така?

🤷‍♀️

👉 КІК: секретні матеріали