#наРотації

━━━━━━━━━━━━━━━━━━
Вихід. Ніч у підвалах — це особливий момент. Ми вже без роботи, але ще не на місці, тож трішки насторожені: в обіймах з автоматом, в екіпіруванні.

Але є відчуття, що що далі нас відтягують від ворога, то краще для психіки.

Усі такі змучені, що очі заплющуються вже від самого положення лежачи — на бетоні, у спальнику. І саме в цей момент людина, яка тягнула нашу групу на низ, починає говорити. Ми втратили годину на маршруті й зупинялися кожні 500 метрів, щоб відпочити, бо він не міг іти далі.

І тут, зараз, в одну мить йому перестає закриватися рот. Він розповідає про свої звитяги. Я бачу, як усі навколо слухають, і розумію, що, окрім як діяти на нерви, у нього нічого не виходить.

Мені потрібен персонаж, схожий на цього чоловіка. Я візьму цю рису — «рот, який не закривається», — і його манеру говорити: «єбать, балять, канєшно». Занотував.

Добрий день вийшов, тому що ми вийшли!
━━━━━━━━━━━━━━━━━━

P. S. Бачити схід сонця й розуміти, що все позаду, хоч і на деякий час, — благодать!