Всім доброго дня.Думаю, багато хто вже бачив інтерв’ю колишньої прессекретарки Зеленського Юлії Мендель Такеру Карлсону. Тут важливе навіть не саме інтерв’ю, а те, кому воно було дане, в який момент і для якої аудиторії.Бо Такер Карлсон давно вже не просто журналіст. Він як медійний майданчик, через який регулярно проштовхуються тези, вигідні росії. Після його інтерв’ю з путіним це стало очевидним навіть багатьом на Заході.І тут раптом колишня прессекретарка президента України починає озвучувати речі, які російська пропаганда роками намагалася вкладати в голови західної аудиторії. Що Зеленський нібито був готовий “віддати Донбас”, що “все не так однозначно”, що він “приховане зло”, що навколо суцільна пропаганда. І що Зеленський наркоман…. Про це хочу зробити окремий пост. Я в свій час у академії вивчав, як створюються психологічні операції. І тут усе буквально як по навчальному посібнику.Там написано було приблизно так:Такі операції дуже рідко працюють через відверту брехню. Найефективніше вони працюють через людей “ізсередини”. Через колишніх чиновників, радників, прессекретарів. Бо тоді інформація виглядає не як пропаганда, а як “одкровення людини, яка все бачила зсередини”.Це старий принцип: якщо Україну критикує росіянин - це пропаганда. Якщо українець - “це вже правда”.Саме тому такі інтерв’ю робляться не для українців. Вони робляться для американської та західної аудиторії, яка не живе під ракетами й часто сприймає війну через заголовки, TikTok і короткі емоційні меседжі.Мета тут досить проста:Перша - розмити образ України як жертви агресії. Щоб війна виглядала як “черговий конфлікт двох однаково поганих сторін”.Друга - вдарити по довірі до української влади саме всередині західного суспільства. Бо підтримка України тримається не лише на зброї. Вона тримається на емоційному відчутті справедливості.Третя - посіяти втому. Не ненависть навіть. Саме втому. Це дуже російська тактика: не переконати, а виснажити. Щоб люди сказали: “та розбирайтесь уже самі”.І знаєте, що ще неприємно?Тут є і маленький, але дуже показовий щелбан по носі самому Зеленському. Бо прессекретар президента - це не просто людина, яка красиво говорить на камеру. Це людина, яка має розуміти державу, війну, інформаційну безпеку й наслідки власних слів через роки.Такі посади не терплять легковажних кадрових рішень. Бо іноді наслідки вибору наздоганяють країну набагато пізніше.Іноді одна людина в кадрі може зробити для ворожої пропаганди більше, ніж ціла фабрика ботів. І це теж треба нарешті усвідомити.Підтримати | Сайт |ПідписатисяєППО (Android | iOS)Флюгер (Android | iOS)