Минулого місяця в росії зафіксували абсолютний історичний мінімум перевезень нафтопродуктів мережею РЖД, що слугує найголовнішим і найоб'єктивнішим розвідмаркером наших успіхів: добові обсяги впали до 440 тисяч тонн, а загальне падіння у вересні порівняно з минулими роками перевищило 20 %.

У таких умовах вище військово-політичне керівництво рф віддало наказ відповісти дзеркально, адже умовні «тамбови» і «спартаки» вимагають картинки знищеної української інфраструктури. Але як відповісти симетрично, якщо вся наша паливна система максимально децентралізована?

Заправки виявилися для них ідеальним рішенням. Це дає швидку яскраву картинку для телевізора, створює додатковий економічний тиск на робочі місця і є спробою позбавити Сили оборони України ключових хабів для відпочинку, заправки й короткої зупинки в прилеглих до лінії бойового зіткнення областях.

Навіть якщо звичайна автозаправка за масштабом не дотягує до НПЗ, для російського ІПСО достатньо показати палаючу пачку колонок, щоб відзвітувати про чергові «акты возмездия».

Зараз в Україні функціонують понад 6000 автозаправних станцій, враховуючи як офіційні мережеві комплекси, так і сірий сектор. Крім того, є значний пласт відомчих та армійських заправок безпосередньо в частинах, які взагалі не враховані в цивільній статистиці, хоча функціонують безперебійно.

Стратегічний сенс цієї кабінетної задумки Кремля простий: вибити всі шість тисяч станцій росіяни не спроможні фізично, оскільки не мають такого астрономічного надлишку засобів ураження для роботи по роздрібу. Головна задача цих ударів — змусити власників українських паливних мереж підняти роздрібні ціни через зростання ризиків і вартість страхування майна, а також спробувати обвалити логістику доставки з коліс у прифронтових зонах, де цивільні АЗС працюють як операційні пітстопи для військового транспорту, пікапів медиків і волонтерів.

Те, що ми спостерігаємо зараз — системні удари по заправках, складах «Сільпо», терміналах «Нової пошти» і ресторанах McDonald's — чіткий маркер їхнього стратегічного тупика. Противник остаточно перейшов до тактики тисячі дрібних порізів нашій децентралізованій економіці. Ізолювати поле бою він не здатен, обвалити макрологістику України теж, тому намагається посікти оперативну доставку, щоб зробити життя цивільних дорожчим, задерти бізнесу тарифні ставки й видати медійну картинку для власного зазомбованого населення.

Основними точками прикладання зусиль ворога залишаються Харків й окремі прилеглі райони, Запоріжжя, Херсон, логістичний коридор на півдні в бік Румунії і Київ. Масовані цілеспрямовані удари по автозаправних комплексах стартували у квітні 2026 року. Станом на сьогодні по всій території країни уражено й пошкоджено близько 350 АЗС, що становить приблизно 6 % від обсягу ринку. При цьому реальне співвідношення вигорілих об'єктів і частково пошкоджених становить орієнтовно 70 до 280.

Столиця тут ідеальний лакмусовий папірець. За даними Київської міської військової адміністрації, станом на середину вересня 2026 року в столиці пошкодили 16 автозаправних комплексів. Це був той самий піковий період, коли ворог намагався системно кошмарити столичний роздріб. З останніх епізодів — приліт шахеда по ОККО на Оболоні, де посікло колонки, але самі резервуари залишилися цілими, а люди не постраждали. Крім того, є офіційна заява компанії «Укрнафта» від 22 вересня: вона прямо відзвітувала, що абсолютно всі її комплекси в Києві, які потрапили під останні дронові атаки, вже повністю відновили свою основну функцію і працюють у штатному режимі.

Ми також почали активно опрацьовувати заправну інфраструктуру ворога в прикордонні Бєлгородщини й на тимчасово окупованих територіях — уже вибили близько 60 об'єктів. При цьому ми бережемо основну масу залпу далекобійних засобів і мідл-страйків для значно вагоміших цілей — російських НПЗ, хімічних комбінатів, об'єктів ВПК і військово-повітряних баз. Проте включилися в цю гонку на виснаження, бо чому б і ні?

via Кирило Данильченко

Підписатись на канал