Олексій ПетровСьогодні їх свято! Тих, хто тримає небо над Україною. Саме так. Тримають лише вони! Тримають багато років попри;- купу під@расів при владі, які згадують про них лише на свята,- не меншу купу під@расів які радісно толерують вбивство в тилу того, хто пройшов пекло війни,- наративи, які вже танцюють на язиках багатьох, а саме «Сишишь ти! Я тебе туди не посилав! Та сишиш ти, я сам себе защіщу єслі шо! Та сишиш ти, піксєльний»…Вони мовчки, або через купу матюків, стиснувши зуби від злості тримають порване ракетами небо над багатостраждальною Україною. Вмирають, але тримають! Їм вже не сильно дякують… тому що, та ну його нах… давно заважають своїм пікселем богемному життю патрцієв. Але вони тримають. В бруді, реальному та інформаційному. Під обстрілами. Щохвилини йдучи по тонкій межі між життям та смертю, тримають небо над країною. Як сказав колись генерал Валерій Залужний, «Нам (їм) ще буде дуже важко, але ніколи вже не буде соромно». Не перед собою! Не перед рідними! Не перед Богом! Іх залишилось мало. Сьогодні залишиться ще менше. Але вони не здаються, бо кожен з них чудово знає, впадуть вони, впаде Україна! І тоді смерть кольору «аквафреш» прийде одразу і до всіх!Із Днем Збройних Сил України! Із Днем найкращих синів та доньок нації.#6грудня #ДеньЗСУПідписатись на канал