Сьогодні зранку був на акції на підтримку полонених та зниклих безвісти військовослужбовців біля Верховної Ради. Вони вийшли у ці передсвяткові дні, щоби нагадати всім нам,  і суспільству, і державі: наші воїни досі в російському полоні.Мене запросили дружини та мами тих, за кого ми щодня боремося. З ними бачимося і на робочих зустрічах. А цього разу вони покликали просто щоб бути поруч.Це дуже складна й болюча тема. І водночас — пряма відповідальність держави та парламенту. Питання повернення наших людей, підтримки сімей, прозорих процедур і постійної комунікації не можуть вирішуватися епізодично або «вручну».Для мене важливо бути поруч, чути ці родини й розуміти, де система не працює або потребує посилення. Саме з цього починається робота — з фіксації проблем, діалогу і подальших рішень у межах повноважень Верховної Ради.Ці сім’ї не мають залишатися наодинці зі своїм болем і питаннями. Держава зобов’язана бути з ними постійно, не лише в дні акцій.Домовилися також побачитися з родинами полонених в Південноукраїнську. Обов'язково заїду туди шляхом до Миколаєва. Працюємо далі — відповідально і системно.