Таємні переговори та європейське лицемірство: коли ми перестанемо слухати байки?Ну що, українці, як вам останні новини? Спочатку Брюссель грає в дипломатію, потім Орбан згадує про референдум щодо вступу України до ЄС (нібито це його особиста вотчина), а тепер ще й кулуарні переговори між командою Трампа та європейськими лідерами випливають на поверхню. Всі ці політичні кульбіти все більше нагадують дешевий цирк, де на арені – майбутнє нашої країни.Ваші гроші йдуть на війну? Ні, вони йдуть на російську нафтуПоки нам вкотре обіцяють черговий "потік допомоги", Європейський Союз спокійно продовжує купувати у росіян нафту й газ на мільярди євро. Минулого року – 23 мільярди євро. А Україні дали допомоги – 18 мільярдів. Де логіка? А логіка проста: бізнес понад усе.Може, нам теж почати торгуватися? Питати не про якби допомогу, а про реальні контракти, реальні інвестиції в наш оборонний комплекс? Бо поки європейські політики заламують руки перед камерами й говорять про «безпрецедентну підтримку», росіяни спокійно продають свою зброю в Саудівську Аравію – причому ту, що була «випробувана в Україні».Трамп і його шоу "миротворця"А що ж Трамп? Людина хоче, щоб усе виглядало красиво: "Я припинив війну, іду по Нобелівську премію миру". Тільки от нюанс: припинення вогню – це не мирна угода. Це просто нова версія Мінських домовленостей, де Росія порушує все, що можна, а Україну знову змушують грати за чужими правилами.Хто сумнівається, нехай згадає 2014-2022 роки. Скільки разів ми намагалися "домовитися"? І як це закінчилося? Отож. Тому не варто тішити себе ілюзіями.Європа боїться, але не за УкраїнуЗа що дійсно переживають європейські політики – так це за свій комфорт. Їм важливіші контракти, дешеві енергоносії й збереження добрих стосунків із Вашингтоном, ніж перемога України. Саме тому вони ведуть таємні переговори з командою Трампа, намагаючись вигідно влаштуватися, незалежно від того, що буде з нами.І от у цій ситуації ми знову маємо чути старі мантри про «стурбованість» і «непохитну підтримку». Друзі, ви вже визначайтеся: або допомагаєте реально, або визнайте, що ваша стратегія – це просто затягування часу.Що робити Україні?Давайте будемо чесними: ми не можемо залишитися сам на сам із росією, без підтримки союзників. Але давайте так само чесно скажемо, що ми маємо змусити їх поважати Україну не словами, а справами.1. Вимагати конкретних дій – грошей на зброю, а не обіцянок; контрактів, а не заяв.2. Будувати власну оборонну промисловість – бо ніхто, крім нас, не зацікавлений у нашій перемозі більше, ніж ми самі.3. Говорити з союзниками жорстко – тому що ми не «молодший брат», а країна, яка веде війну не тільки за себе, а й за них.Якщо хтось у ЄС каже, що в них немає зброї, то нехай пояснить, чому в них 1700 літаків проти 1200 у росіян, але нам на фронт вони давати нічого не можуть? Чи ці літаки їм потрібні для парадів?ФіналочкаМи чули багато «занепокоєнь» і «слів підтримки», але час розмов минув. Ми маємо діяти, а не чекати, поки хтось за нас вирішить. Вже вирішували. В 2014-му, в 2015-му, в 2022-му.Досить.Україна має бути сильною не на словах, а в реальності. Інакше нам вкотре запропонують «мирний план», який буде означати лише нову паузу перед черговим ударом.А нам своє робити. І робити це так, щоб наступного разу нам не довелося залежати від політичних кульбітів європейців і американців.Про це і не тільки разом з Інна Набок на 24 каналі