НЕ ПРАГНУЧИ БОГА: СИН ДЖОНА ПАЙПЕРА, ЯКИЙ ВІДІЙШОВ ВІД ВІРИ

Джон Пайпер протягом 33 років був пастором баптистської церкви Bethlehem Baptist Church і заснував служіння Desiring God («Прагнучи Бога») — одне з найвідоміших євангельських служінь у США.

Але історія його сина Абрахама склалася зовсім інакше.

Абрахам Пайпер здобув величезну аудиторію в соціальних мережах, де з гумором, сарказмом, іноді з лайкою та досить гостро розповідає про своє дитинство в середовищі, яке сам називає «фундаменталістським».

В одному з відео 2021 року він заявив:
«Дивно змушувати дітей читати Біблію».

Після цього він іронізував над сценами насильства та сексуального характеру, які зустрічаються в деяких біблійних оповідях.

Та його власна історія віри була далеко не прямою.

У 19 років Абрахам зізнався, що фактично лише вдавав із себе християнина. Після цього його виключили з членства церкви.

Але приблизно через чотири роки він несподівано повернувся до віри після читання Послання до Римлян.

Пізніше він навіть написав для служіння свого батька статтю «12 способів любити свою дитину, що збилася зі шляху», поділившись поглядом того, хто сам колись залишив віру, а потім повернувся.

Проте згодом Абрахам знову відійшов від християнства і почав називати себе екс-євангелістом.

У 2023 році він знову здивував свою аудиторію словами про те, що тепер «відкрито заявляє про свою прихильність до християнства».

Він сказав:
«Я вважаю, що кожен має бути християнином, якщо він цього хоче».

Водночас Абрахам уточнив, що й надалі різко критикує євангелізм, фундаменталізм і консервативне християнство. Про особисте повернення до християнської віри він не заявляв.

Але, мабуть, найважливіше в цій історії — зовсім не привід критикувати Джона Пайпера чи його сина.

Це нагадування для кожного християнського батька й матері:

Ми можемо навчити дитину Писанню.
Можемо приводити її до церкви.
Можемо молитися разом із нею.
Можемо власним життям показувати їй Христа.

Але ми не можемо власними руками створити віру в її серці.

Віра не передається автоматично разом із прізвищем, вихованням чи церковним середовищем.

Навіть діти найвідоміших проповідників повинні самі зустрітися з питанням: ким є Христос особисто для мене?

І водночас історія Абрахама нагадує ще дещо. У його житті вже був момент, коли після кількох років віддалення він повернувся. Тому ставити крапку зарано. Його історія ще не завершена.

І якщо сьогодні ви молитеся за сина чи доньку, які відійшли від Бога, — не втрачайте надії.

Любіть їх. Не спалюйте мости.
Залишайте двері відчиненими.
І продовжуйте молитися. Бо іноді між відходом і поверненням лежать роки.

Але поки історія людини триває — ми не знаємо, яку останню главу ще може написати Бог.

#християнськіНовини