Сьогодні - Міжнародний день зниклих безвісти. Це один із тих днів, коли замислюєшся про найпростіші речі. Про те, як важливо вчасно говорити близьким, що ми їх любимо. Що ми ними пишаємось. Що вони для нас важливі. Просто обіймати, бути поруч і цінувати час разом.Бо ніхто з нас не знає, які слова можуть виявитися останніми перед довгою розлукою.Саме сьогодні в Києві мої подруги та Аспен-одногрупниці Маріанна Білик та Аліна Гаєва презентували дуже особливий проєкт - «Сад життя. Повернення памʼяті».У його основі - проста і водночас дуже сильна ідея. Родини зниклих безвісти можуть написати лист своїй близькій людині, на яку чекають - це #Листбезадресата. Без розуміння, коли і чи зможе людина його прочитати. Але з усіма словами, які щодня крутяться в голові й залишаютьсяЦей лист не обовʼязково показувати комусь. Його можна просто написати й залишити. А ті родини, які захочуть поділитися своїми листами, зможуть дозволити їх опублікувати. Вони стануть частиною проєкту, майбутньої експозиції та великої історії про українські родини, які продовжують чекати.Дякую вам, дівчата, за дуже людяну й потрібну ініціативу. За можливість дати голос тим, хто чекає, і розповісти світові про те, з чим щодня живуть тисячі українських родин 💔