«Я грав у футбол заради батька. Він дуже любив футбол, більше, ніж я. Коли його не стало, виявилося, що мені нема для кого грати. Точно не для себе.Я не був професіоналом. Не поважав себе, свою роботу, тих, хто мені платив. Часто приїжджав на тренування напідпитку, ще не прийшовши до тями після нічної вечірки. З фізикою проблем не було, вистачало поспати кілька годин. Я не переживав через перехід до Мілана. Топ-клуб мене не лякав. Не тому, що я сміливий - мені просто було насрати. Я хотів розважатися і грати. Брайда сказав, що знає про мій стиль життя, тому дім мені знайшли не в Мілані, а в Ґаллараті, маленькому містечку. Але я все одно тусив.Мені дали номер Нести. Не я його вибрав, Ґалліані мені його дав. Я не відчував тиску, мене це взагалі не хвилювало. Ані Мілан, ані номер, нічого.Про футбол я думав дві години на день – на тренуванні. Тренування закінчувалося, і все. Я не хотів нічого змінювати у своєму житті, але хотів грати. А в Мілані не давали мені тусити і не давали мені грати. Я здався. Я хотів піти з футболу. Рак допоміг мені. Я вдячний богу за це. Якби не хвороба, я б опинився в Серії Б або, можливо, вже не грав би. Для мене все б закінчилося погано. Але я дуже задоволений тим, яким став».В 37 років Франческо Ачербі забив свій перший гол в єврокубках.🌐 ДжанлукаЛападула