​​#цейденьвісторії Назва його походить від назви компанії «metropolitan Railway», що означає «столична залізниця», яка дала життя першому підземну транспорті в Лондоні. У Києві працює три лінії метрополітену, довжина яких становить 69,648 км (52 станції із трьома підземними вузлами пересадки в центрі міста). Окрім швидкого пересування під землею без проблем, метро слугує укриттям під час повітряних тривог та навіть є сховищем у разі ядерного удару. Але як же ж почалась історія більшості станцій червоної «гілки»? 🔴🚇 Другу пускову ділянку Київського метрополітену відкрито 1963 року. Відкрилися дві нові станції — «Політехнічний інститут» і «Завод Більшовик» («Шулявська»).Наступні станції «Гідропарк», «Лівобережна» та «Дарниця» відкрили разом з Мостом Метро та Русанівським метромостом на східному кінці лінії в 1965 році. Як і «Дніпро», всі три нові станції були наземні, а «Гідропарк» узагалі побудували в однойменному парку на острові. Щоб обслуговувати й зберігати рухомий склад, замість тимчасового депо «Дніпро» відкрилося депо «Дарниця» (ТЧ1) між станціями «Лівобережна» та «Дарниця», яке мало гейт зі станцією Київ-Дніпровський, щоб перевозити нові вагони метрополітену з мережі залізниці.1971 року запущено в експлуатацію три станції мілкого закладення «Жовтнева» («Берестейська»), «Нивки» і «Святошин» з пунктом технічного обслуговування в глухому куті у західній частині лінії, а ще Гаванським шляхопроводом на перегоні між «Жовтневою» й «Нивками» та має вигляд дворівневого моста через залізницю, в першому ярусі якого автомобільне шосе, а під ним метро). 🚊