Отже, збірну України офіційно очолив міланіста.Історично вони з Апулії, але після Другої світової роботи на Півдні не було, і молодь мільйонами їхала до промислових міст на Півночі. Антоній та Антонія Мальдери були там.Вони не могли передати дітям великих статків, зате виховали у своєму дусі - трударями, що не боялися праці.Не дивно, що всі троє стали захисниками.На них казали Мальдера I, Мальдера II та Мальдера III.Найстарший, Джино, або ж Мальдера І, був центрбеком - сильним у повітрі, страшним у підкатах. Шлях до основи Мілана він пробивав у орендах і, зрештою, переконав Нерео Рокко, навіть виграв з Россонері КЄЧ-1969, хоча й не затримався надовго - лише 49 матчів. Навіть більший внесок у клуб він зробив як тренер - очолював молодіжки Мілана у 1980-97.Другий, Аттіліо, або ж Мальдера ІІ - захисник-універсал, що міг закрити усі позиції, але недостатньо якісно для гранда. Він пограв за прімаверу, а продовжив у Серії Б. Як і брат, він повернувся до Мілана у 1979-му, щоб працювати з дітьми до 2000-х.Справжньою зіркою став Мальдера ІІІ, Альдо - лівий бек Мілана у 1973-82, що провів за клуб понад 200 матчів, забив 30 голів. За круті підключення в атаку його називали "Альдогол". І він єдиний із сім'ї, хто після кар'єри не повернувся у Міланелло, а жив з сім'єю у Римі.Зараз всіх братів уже нема в живих.Жива хіба спадщина - їх з любов'ю згадують у Мілані, а Альдо ще й у Ромі, де він здобув Скудетто з Анчелотті, Конті, Фалькао, бароном Лідгольмом.Ну, і Андреа Мальдера, син Джино, продовжує сімейну справу. Ще коли Шева забивав за Мілан, він вже аналізував гру у школі Россонері. Далі, у 2009-15, допомагав з відеоаналізом Леонардо, Аллегрі, Зеєдорфу, Індзагі. Поза сумнівом, одного дня він повернеться додому. Хотілося б, щоб після успішної каденції тут, в Україні.