​​Під'їхали фоточки з Атласу, а значить саме час ретроспективи нашого виступу та самого фестивалю.

Спочатку про виступ. Скоро буде рік, як ми працюємо з Re-read. Стратегія "Краще повільно, але впевнено" продемонструвала свої плоди: під сценою East Stage зібралось народу на цілий мош. І з усього що я бачив (а це трохи суботи та неділя) найбільше людей зібрали саме вони. Сама ж стратегія проявляється в активних виступах за (майже) будь якої можливості та виступах по Україні. У гурту є лише один хіт, і то досить локальний – але завдяки розбудові тусовки бендлідерки Каті Мікотової, якісно написаному та спродюсованому альбому та регулярним виступам, туса зібралась досить плотна.

Звичайно, роботи ще вдосталь. Варто попрацювати більше над образами та присутністю в медіа. Невдовзі будемо дивитись на результати півріччя і адаптації стратегії. Глянувши нашвидкоруч виглядає так, що близько 65% поставлених задач за цей період було виконано, що вже хороший результат. "Повільно, але впевнено" має потроху перерости у "Стабільно і трохи екстра" з часом.

Тепер сам фестиваль. На мою особисту думку, сама ідея проводити багатотисячний фестиваль у столиці задумка шалена і ледь виправдана. Судячи з усього квитки продавались туго (монобанк роздавав потім за донати)... але в решті аспектів це масштабний і сильний середній палець країні-терористу. Так, ми можемо і будемо грати музику. І так, ми будемо донатити на армію. А ще, будемо розповідати людям зі сцени про акцію FREE AZOV, яка відбувається прямо за парканом на проспекті Бандери.

Цей баланс між святом, горем, силою та слабкістю майже неможливо передати словами. Та здається, всі в унісон відчували цей вінегрет емоцій. Світ і так котиться під три чорти; давайте хоча б навалимо рокнролу наостанок.