​​РІЧНИЦЯ ВІД ПОЧАТКУ УКРАЇНСЬКОЇ КОЛОНІЗАЦІЇ КУБАНІ.В 1792 році, перша група українських козаків, під командою полковника Сави Білого висадилась на Тамані. Розпочався український марш на Кавказ і радикальне розширення нашого етнічного простору. Чудовий приклад збереження українського експансіонізму навіть в умовах кризи національної державності.Кубань була, є і буде українською землею, так само як будь-який інший наш регіон, від Галичини до Слобожанщини й від Полтавщини до Тавриди. Крім того, про необхідність її визволення владно каже не тільки поклик національної справедливості, але й елементарний геополітичний розрахунок. Без української Кубані ми залишимось з росіянами на Чорному морі та без виходу на Кавказ. Якщо без Криму Україна - це «тіло без ніг», як вірно сформулював Його Світлість Ясновельможний Пан Гетьман Павло Скоропадський. То без Кубані Україна це дорогий автомобіль з відкритими дверима і вставленим ключем. Пряме запрошення для небажаних гостей.Не варто забувати і про економічний аспект. Кубань це найбільший виробник зерна в РФ. Загалом, тимчасово окупована Східна Слобожанщина (Білгородчина, Донщина, Кубань) виробляють зерна стільки ж скільки вся Україна. Думаю після "плясок з бубном" навколо поставок зерна, що ми спостерігали і спостерігаємо, "ціну питання" пояснювати не треба.Після війни нам знадобляться величезні ресурси, а реальна багата земля це не міфічні "репарації".Нехай цей день стане нам постійним нагадуванням про справжні цілі нашого протистояння з необільшовицькою московщиною.