​​ПЕРЕМОЖЕЦЬ ЛОТЕРЕЇ ТЕЖ ХОДИТЬ НА РОБОТУ
Rotto 1deungdo chulgeunhamnida  / The Ordinary Jackpot

Суворе життя офісних працівників без прикрас. Як вони пашуть днями й ночами, безпросвітна рутина щодня, навіть хобі у людей немає, бо спочатку вчилися до відключки, а тепер гарують в офісі з обов’язковими переробітками, бо вчасно піти з роботи – шлях до звільнення👩🏻‍💼👨🏻‍💼. Тобто зарплату платять за робочі години, а потім: давайте на благо компанії потрудіться ще до нервового зриву.

З одного боку, нудно, повільно, з іншого – це, можна сказати, життя майже кожної дорослої людини. Тому цікаво було глянути на це реаліті-шоу🤓. Подивилась 4 серії. А от далі…

«Мрії допомагають нам впоратися з реальністю», – говорить один персонаж.

Проте у головного героя немає мрії. Взагалі. Коли він отримав виграш у лотерею, він навіть не знав, що хоче змінити у своєму житті. Тому вирішив просто ходити на роботу далі.

Ну ок, буває у трудоголіків, мабуть. Але мені цього взагалі не зрозуміти. Припустімо, суми, яку він виграв, не вистачить на все життя. Але молодість і так уже пройшла, а він продовжує впахувати на чужого дядю. Тобто людина отримала шанс нарешті пожити для себе – і вирішила… ще більше працювати.

У мене взагалі склалося враження, що ця дорама – пропаганда працевлаштування у великих корпораціях і виправдання тієї хєрні, що там твориться: безкоштовних переробітків, тупої дідівщини та ставлення до працівника як до гвинтика, який має бути вдячний уже за сам факт, що йому дозволили працювати🫩.

Але цікаво було дізнатися, як зміниться герой і до чого взагалі приведе сюжет. Проте у п’ятій серії мій мозок, чи, краще сказати, моя тонка душевна організація, не витримала🤭.

Я прийняла вибір ГГ жити як він хоче і трудитися зрання до ночі. Окей. Його життя, його рішення🤔.

Але! Як він міг позбавити мрії свого друга?! Він єдиний добре ставився до героя, допомагав, учив його. А тепер хоче йти власним шляхом, використати СВОЇ знання і СВІЙ досвід на СЕБЕ. Має право.

Проте наш твердолобий герой вважає, що того потрібно показово покарати ЗАРАДИ КОМПАНІЇ, і пропонує план повного знищення колишнього колеги. Бо це РОБОТА!!!

🤯

Чувак, саме так – просто робота, за яку ти отримуєш просто зарплату, а також регулярні приниження і догани. Коли ти перестанеш приносити користь компанії чи захворієш, тебе просто викинуть. І скажуть: це ж просто робота…

Я б зрозуміла, якби лікар, що рятує життя, чи якийсь дослідник не хотів нічого іншого після виграшу. У таких людей хоча б є справа, яку вони вважають важливою (і не треба мені казати, що робити багатих людей ще багатшими теж важливо). Але ти, маючи мільярд, продовжуєш ходити в офіс, дозволяєш принижувати себе, а потім ще й вважаєш себе дуже крутим, бо жертвуєш усім заради компанії. Оце для мене вже взагалі за межею розуміння.

🤯🤯

Коротше, це була моя рефлексія, а так дорама непогана. Просто у мене з нею сталася суттєва ідеологічна розбіжність☺️.

Я готова прийняти сюжет про людину, яка не знає, чого хоче від життя, і навіть про трудоголіка, який після виграшу в лотерею добровільно повертається в офіс. Але коли герой починає вимагати від інших так само покласти своє життя на вівтар «просто роботи», я вже пас.

Далі не дивлюся.

#

TheOrdinaryJackpot #мійогляд #ЛіДжунХьок