У 1958 році в Ель-Мохоні, Тегіз, на острові Лансароте було зафіксовано унікальну сцену: дитина смоктала молоко прямо з кози. Цей випадок відображає довгу історичну традицію, коли кози використовувалися як "медсестри". Подібна практика виникала в ситуаціях, коли у матері не було молока, або послуги людської годувальниці були занадто дорогими.У минулому кози часто вважалися надійною альтернативою через доступність їх молока та його безпечність. Особливо в XVI столітті, коли страх перед передачею хвороб, таких як сифіліс, змусив багатьох матерів відмовлятися від годувальниць.Медики того часу, зокрема П'єр Брузе, відзначали, що діти, яких вигодовували козячим молоком, росли здоровими та сильними. І це твердження було не безпідставним, оскільки козяче молоко має у своєму складі менше казеїну порівняно з молоком інших тварин, воно краще засвоюється немовлятами. Таке молоко чудово підходить для годування дітей, що часто зригують або мають непереносимість лактози.Навіть наприкінці XIX століття, коли практика використання кіз як годувальниць почала втрачати популярність, вона знову отримала увагу в деяких дитячих лікарнях Парижа. Особливо для немовлят із важкими захворюваннями, такими як сифіліс. Це відродження підкреслило історичну цінність козячого молока в дитячому харчуванні, яка формувалася під впливом медичних і культурних переконань для збереження здоров'я майбутніх поколінь.