Гучні заяви замість ретельної роботи: що пішло не так з наближенням України до НАТО?У 2023 році ми мали шанс приєднатися до НАТО. Хоч і невеликий, але він був, і з цим можна було працювати. Не через «відосики» чи підписання заяв зі сходинок Офісу президента, про які в НАТО дізналися з відеотрансляції. А завдяки тихій, але наполегливій роботі, як це робиться у справжній дипломатії. Можливість, яка в нас була – застосування 5-ї статті НАТО на території, яка визначається в рамках статті 6. Це могли бути підконтрольні Україні території, але це не означало б що ми визнаємо окупацію! Ми могли намагатися застосувати такий підхід після Харківської або Херсонської операції. Ще це могло спрацювати напередодні контрнаступу. Але такі можливості були втрачені.А потім була помилка із заявою президента із «запрошенням у НАТО». Саме помилка, тому що «запрошення» – це ні про що. Це як квиток на потяг, який невідомо коли і звідки відправиться, куди саме, і чи є в ньому ваше місце. Проте ворогу навпаки – ще один сигнал сунути далі і віджимати наші території!Тому «запрошення» – це не гарантії безпеки і не реальна допомога на полі бою. Єдине, що з ним можна буде зробити – це забрати на пам’ять окремим чиновникам.