109 окрема бригада Сил територіальної оборони ЗСУ

8 травня - День пам'яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війніПам'ятна дата була затверджена Верховною Радою у травні 2023 року. З 2016 по 2023 рік в Україні цьому святу передував День пам'яті та примирення. На згадку про жертв Другої світової війни та примирення між країнами-учасницями.У річницю капітуляції нацистської Німеччини, ми схиляємо голову на згадку про учасників військових подій 1939-1945 років. На противагу радянській традиції, яка переросла у справжню вакханалію "побєдобєсія", український народ долучається до способу вшанування, притаманному загальносвітовій спільноті. Через 80 років від закінчення Другої світової війни, яка назавжди змінила світ, важко обчислити кількість жертв та оцінити внесок українського народу у перемогу Антигітлерівської коаліції. За деякими підрахунками, кількість загиблих українців сягає до 10 мільйонів осіб, серед яких більшість - цивільне населення.Пам’ятаємо минуле, б’ємося сьогодні й не зупиняємося, здобуваючи перемогу.Слава Україні!

Він евакуював тоді, коли інші відмовлялись. За це Роман отримав відзнаку Головнокомандувача ЗСУ "За збереження життя". Про ті часи військовий 109 ОБр ТрО згадує як про найважчий досвід:"Їздив разом з напарником, бо хлопці часто не могли пересуватись самі. Кожен раз їдеш і думаєш: "Чи повернешся назад?" Було таке, що міна 60-го калібру впала прямо в кількох метрах біля машини, але жодної подряпини не отримали ані я, ані авто. У такому темпі я провів 14 днів. Вивіз за цей час 13 хлопців, зокрема 4 офіцерів та комбата із важким пораненням".За словами Романа, головну небезпеку несуть ворожі БпЛА:"Певний час маршрут евакуації пролягав через наш КСП. За 10 хвилин я мав проїхати повз цю точку, забрати поранених і повернутись. І кожного разу, коли я повертався повз КСП, там чули, як слідом за мною дзижчали 1-2 FPV".Сьогодні Роман несе службу на посаді водія-електрика у стрілецькій роті:"Зараз проводжу хлопцям ротацію. Везу їх до крайніх позицій батальйону. А назад на відпочинок везу тих, хто змінився".

Макс був у складі групи, яка захопила двох військовополонених. У лавах 109 ОБр ТрО чоловік з кінця листопада минулого року.💬 "Була задача завести людей на позиції. Але була й вірогідність, що там є ворог. Ми туди спочатку добре насипали, тому, думаю, вони зрозуміли, що все серйозно. Коли ми прострілювали укриття, я крикнув російською: "Хохли, здавайтесь!" Така була фішка. У відповідь вони почали кричати, що свої. Так стало зрозуміло, що вони зовсім не "свої". Я наказав виходити і тримати руки попереду, щоб я бачив. Вийшли двоє. Один був молодий з легким пораненням у ногу, інший - старший. Молодший по віку був командиром".💬 "Це мій перший подібний досвід. Коли заходиш на позицію і розумієш, що там можуть сидіти росіяни, які можуть тебе зустріти. Звісно, був присутній мандраж. Але коли вони вийшли, стало очевидно, що вони у свою чергу дуже бояться. Склалось враження, що вони не розуміли, хто їх узяв у полон. Аж потім, коли ми їх погрузили та поїхали, вони вже усвідомили, куди потрапили".

Знайомтесь, це - Таміла, і вона обрала військову службу у 109 ОБр ТрО.Про рішення служити у війську: "Сама захотіла, ніхто мене до цього не підштовхував. Пішла до ТЦК, сказала, що хочу служити. Там співробітники почали шукати відношення. Знайшли вакантну посаду в 109 ОБр ТрО. Пройшла ВЛК, і після цього мене забрали на навчання". Про навчання: "Зі 150 людей нас було 6 дівчат. 50 днів тривали навчання. Навчали всьому: медицині, основам виживання, тактика, мінна безпека. Через день були на полігоні, проходили інженерну підготовку. Стріляти сподобалось найбільше. Звісно, було важко переносити навантаження. Ми ходили по 20 кілометрів у спорядженні. Ще з важкого - психологічна смуга перешкод. Але важко було всім, середній вік був 30+".Що далі: "Тепер ми вдвох із посестрою у лавах 109 ОБр ТрО. Далі на нас ще чекають навчання на конкретну спеціальність. І потім я потраплю у свій підрозділ".Про очікування від служби: "Я розумію, що це війна, тому легко не буде. З цим розумінням, я думаю, буде легше працювати".