#Нам_пишуть✍️

«…декілька думок про те що відбувається в Держмитслужбі

Пів року нової митниці: кадрові зміни, незавершені реформи та вакуум лідерства

Сьогодні минає вже близько пів року відтоді, як новий Голова очолив Державну митну службу України. За цей час з’явилися як позитивні моменти, так і рішення, що викликають чимало запитань.

Перша думка. Нові обличчя — чи нові підходи?

Кадрові зміни в ключових регіонах мали б стати символом оновлення системи. Проте поява серед нових керівників колишніх працівників міліції та окремих представників НАБУ породжує закономірне запитання: чи справді це ті люди, які здатні запропонувати митниці нову філософію управління? Можливо, сьогодні це найкраще, що система може запропонувати. І в цьому, мабуть, найбільша проблема: коли кадровий вибір обмежений звичними кандидатурами, про справжнє перезавантаження говорити складно.

Друга думка. Управління з протидії корупції: зміни, які, схоже, вже готуються.

Серед напрямків, яким Голова декларував намір приділити особливу увагу, — підрозділ із протидії корупції. За інформацією, що циркулює в професійних колах, кандидат на заміну чинному керівнику вже є, не тае давно він перейшов з БЕБ. Залишається лише питання, коли для такого кадрового рішення з’являться формальні підстави. Подейкують, що одним із можливих чинників може стати завершення перевірки профільного підрозділу з боку НАЗК. Чи справдяться ці очікування — покаже час.

Третя думка. Внутрішня безпека: два роки без повноцінного відновлення.

Найбільше запитань викликає стан Управління внутрішньої безпеки. Після кадрових чисток дворічної давнини підрозділ так і не зміг повернути собі колишню роль. Останнім керівником, якого в професійному середовищі сприймали як повноцінного лідера управління, був Маруженко. Попри всі його мінуси, він був реальним керівником і лідером, який мав власне бачення та розуміння відповідальності за підрозділ.
За залишковим принципом в управлінні, схоже, залишився найслабший — той, хто, за іронією долі, лише випадково не потрапив на плівки СБУ. І тут виникає цілком закономірне запитання: яких результатів хотів побачити пан Голова від підрозділу, який уже два роки перебуває в реанімації?
Особливо якщо його очільник має амбіції, що не виходять за межі начальника сектора невеликої регіональної митниці, а не керівника стратегічно важливого управління центрального апарату. Зацікавленості в системному розвитку підрозділу не видно — натомість уся енергія, схоже, спрямована на боротьбу з вітряками. Замість того щоб відновлювати управління, формувати стратегію та повертати йому реальні повноваження, його очільник, схоже, зосередився на боротьбі з вітряками, так і не усвідомивши масштабу посади, яку обіймає.
І тут можливі два пояснення. Або нинішній стан справ загалом влаштовує тих, хто ухвалює рішення, або до справді глибоких змін у цьому підрозділі ще не дійшли руки. А можливо, досі не знайшли людину, здатну очолити управління, яке колись мало значно більшу вагу в системі митниці.

Донедавна ходили чутки про об’єднання управління корупції та управління внутрішньої безпеки в департамент.

Пів року — достатній термін, щоб побачити перші результати, але замалий, аби остаточно оцінити реформу.
Проте вже сьогодні можна сказати: кадрові перестановки самі по собі не є реформою. Реформа починається там, де з’являються сильні керівники, чітка стратегія та реальні зміни в роботі системи».