Вінок — традиційний український головний убір. Звичай плести вінки для прикраси сягає ще язичницьких, доісторичних часів, вони мали сакральне значення — як атрибут обрядів весняного циклу й купальських ігрищ. Вінок був важливим атрибутом дівочого образу, його носили з підліткового віку і до шлюбу. Весільні вінки по-особливому колоритні, що цікаво -у них не вплітали живі квіти, окрім барвінку-аби кохання не зівʼяло . Існувало безліч регіональних варіацій:Віночок з «Цукерками» робили в Бессарабії з вати, загорнутої у папір і оздоблювали намистинами з дутого скла. «Кода» або «Вінок з павунами»-це Буковинський високий вінок сплетений з ковили(на фото), віднедавна внесено до переліку національної культурної спадщини. Восковий вінок побутував на поділлі. Його робили з воскових крапель-восковиць, доповнювали квітами та стрічками. Сьогодні цю традицію з успіхом відроджує майстерня БРОСТЬ. Ключківський вінок - виріб з гусячого пірʼя , який створювали на Коломийщині. На фото реконструкція історичного образа нареченої з Буковини майстерні-студії makoviya_troianivnaПідписатись на Паляницю Написати автору