Ну і горезвісні любовні сцени — тут Феннел і Роббі теж досить нахабно обдурили цільову аудиторію, яка, здається, очікувала щось на зразок 50 відтінків сірого в ретроантуражі. А насправді — цнотливим, звичайно, це кіно і близько не є, але практично кожна сцена злягань тут ніби обривається на півслові. Ну а горезвісний БДСМ-елемент нічого, крім сорому і бажання переглянути щось на кшталт Історії О з тих самих 70-х. Не можна сказать, що з Елорді вийшов альфа-самець зовсім поганий, але якийсь непереконливий. Плюс вже фірмовий феннелівський фізіологізм — тут його ніби як і багато, але, в порівнянні з попередніми роботами він якийсь сором'язливий і знежирений, чи що — і такого жару, як в Солтберні, вона не дає.Підсумовуючи — всім кіноманам нова екранізація категорично не рекомендується до серйозного перегляду — тільки під хороші міцні напої. Тій частині аудиторії, яка чекає не дочекається Елорді в новому сезоні серіалу Ейфорія, краще переглянути недавнього дель Торовського Франкенштейна, якщо ще не бачили (або подивитися непоганий австралійський серіал Вузька дорога на далекий північ). Ну а Марго Роббі залишається побажати знайти інший об'єкт для продюсування замість Феннел. Втім, оскільки Перевал більш-менш нормально йде в прокаті, надій на це мало.