БОГ НЕ ПОМИЛЯЄТЬСЯ.Так буває порою у нас :У життя наше буря вриваєтьсяНаче грім серед білого дняЧорні хмари над нами згущаються.Ти ідеш.. І в один моментВсе із рук твоїх наче валиться,І земля із під ніг іде,І останняя нитка зривається.Й виникає питання Чому?Що в моєму житті відбувається?Дух Господній промовить : Тому, Що Господь твій не помиляється.Зрозуміти не можеш тепер,Що, й чому таке відбувається,В тому промисел Божий єБог ніколи не помиляється.Тільки треба щоб ми моглиЙому на нашім житті дозволити,Розвалити старі мости,Щоби потім нові відстроїти.Над усім Бог контроль веде,Й благодать посилає мірою,Непосильний тягар не дає, А навчає наш жити вірою.І хоч розум врозріз із тим,Що у нашій уяві складається,Можем впевнені бути у тім,Що Господь наш не помиляється.Він із нами в вогонь піде,Переплавку в горнилі проходити,Вірним всюди підтримку дає,Щоб з вогню вийшли чистим золотом.І коли ми без ропоту йдемВсе смиренно приймаєм від Господа,Плід Любові в душі проросте, І почнемо тоді плодоносити.Бог про нас має новий планЙ лиш тоді коли розбиваємось,Всі осколки збирає СамІ в Його ми руках зціляємось.Тим, хто любить, й покликаний НимВсе допущене— благом вертається,Зрозуміти ми зможем вкінці:Бог ніколи не помиляється.О. Фабін.