Благоговійно, вдячно, у сльозахДуша моя приймає це причастя,Щоб світові насмілитись сказатьПро це блаженство — це найвище щастя. Блаженство — мати частку із Христом,З ним пережить Розп’яття й Воскресіння. Про це не вміє розказать ніхто — Слова всі перед Логосом безсилі. Як лицемірства ница висотаВ обличчя іронічно зазирає —Я відчуваю дотик рук Христа,Мов теплий відблиск втраченого раю. Він Своє тіло на хресті ламавЗа кожного, хто й крізь тисячоліттяІм’я Його покличе. І щоб мав Ту благодать, якій не обміліти. Він — та Лоза, що радістю цвітеІ гроном виноградним достигає. Святою кров’ю Він стікав за те,Щоб на стежину повернуть до раю. Я на Голгофу повернусь не раз,Бо тут мій Бог життя віддав за мене. В туманах бруду сяє ця гора —Моє спасіння й вічності Знамення! Усі шляхи ведуть мене сюди —З усіх доріг душа до Тебе лине. Тут мій ковток живлющої водиВ пустелі духу і злодійств невинних. Спішу до світлих Божих берегів —Усе земне минає. Все минає. Своїх благословляю ворогів,Благословляю. А не проклинаю. Щоб примиритись і усім простить,Молитву мовить чистими устами. Схиліть коліна в істині простій,Що, може, день цей на землі — останній. З далеких і близьких лечу краївХай тіло немічне — та дух незламний,Щоб мати частку з Господом моїмВ небеснім Царстві — за Його столами. Ольга Чорномаз