ПОКАЯННЯЗа хмари сонце заховалось. Вечоріло. Іван сидів, зігнушись, за столом. Душа боліла. Як вона боліла! Життя його котилося на дно. Страждала жінка від його побоїв,Втікала з дому з дітками не раз. А він звільнитися не міг від алкоголю,Для нього віддавав і кошти й час. В спянілій голові думки роїлись,Він нещодавню зустріч пригадав. Відтоді з ним немовби щось зробилось:Сумління судить і болить душа.... Ця зустріч відбулася на дорозі:Юнак якийсь зненацька підійшов,Й сказав йому, що щастя тільки в Бозі,І що Він любить грішного його."Мене хтось любить?-тільки засміявся,-Кому потрібний пяниця такий?"Ніхто з сусідів з ним вже не вітався,А цей ось каже: "Любить Бог Святий..."Так розійшлись. Іван пішов до баруПо чарці випить з друзями вина. Зайшов туди,...й сміливість десь пропала. В думках звучать почутії слова. Сумління враз в душі заговорило:"Не добре робиш. Це, Іване, гріх."Підняти чарку вже й не було сили,Та все ж ворожий голос переміг.... Минув вже тиждень. Та нема спокою."А може й справді любить Бог мене?"І вирішив піти до "богомолів",Вони про Бога знають геть усе. Недільний ранок. Надворі світає. З похмілля трохи голова болить. Підвівсь Іван, костюм новий вдягає,А в середині аж душа тремтить. Дружина заніміла в здивуванні. Боялась запитати, куди йде. Майбуть, вже з глузду зїхав її Ваня,Лукавий, певно, бідного веде. Не довгий шлях був. Ось і Дім молитви. Зайшов тихенько й сів біля дверей. Були присутні тут дорослі й діти,Й співали всі разом вони пісень. Тут чоловік підвівсь,й відкривши книгу,Читати став святі Божі словаПро те,що любить Бог людей, та Свого СинаЗа них на муки й хресну смерть віддав. Він говорив,що Бог гріхи прощаєУсім,хто з вірою до НЬго лиш прийде. З очей Іван вже сльози витирає,Підвівся, й наперед несміло йде. Впав на коліна,й плакав,як дитина,І каявся за всі свої гріхи. Господь прийняв його,як Свого сина,Й без докору, з любовю все простив. Так легко стало й радісно на серці,Здавалось, що злетить, неначе птах. Тепер він зрозумів,яке то щастя,Коли знімає Бог з душі тягар. І де лиш свідкував Іван про себе,Все згадував про того юнака,Який прийшов,неначе ангел з неба,Та про любов Господню розказав. В житті їм більш не довелось зустрітись. Казали, що він з міста приїжджав,Та все просив в зібранні,щоб молилисьЗа чоловіка,який в пянстві пропадав."Це ж я,-подумав,-це за мене,Боже,Молилися тут сестри і брати. Тобі я дякую,- з очей котились сльози,-Що Ти провини всі мої простив."** ***Яка велика є любов Господня! Він Сам звершає працю у серцях,І вириває душі із безодні,Й народжує для вічного життя. Ми сієм Слова Божого насіння,Хоч декілька зернин, та Бог зростить. І Дух Святий подасть серцям прозріння,Настане час,-появляться плоди. Хай Бог поможе працювати ревноНа Його ниві,друзі,до кінця. Щоб наша праця не була даремна,Несім молитви щирі до Отця. Й коли скінчиться ця земна дорога,До ніг Христа складем свої плоди,Й почуєм голос, рідний до знемоги:"О,рабе вірний,в спокій Мій ввійди!"Автор Ірина Косарук