У Бога час- і ти його не поміняєш,У Бога час свій відповідь нам дать,Він чує як у небо ти взиваєш,Але чомусь знов небеса мовчать… Бог чує всі молитви і прохання,Та не спішить на них відповісти,А вчить нас довіряти у стражданнях,В смиренні за Спасителем іти. А небо пише в книгу наші сльози,Листом лягають біля ніг ХристаМолитви що доходять через грози,І через бурі в вічні небеса. Летять молитви наче телеграми,За дорогих, коханих у сльозах,Від сліз опухли очі тата, мами,За тих дітей що ще живуть в гріхах. А Бог шліфує нас довготерпінням,І хоче щоб крізь бурі і сніги,Ми вірили, що є його творінням,Щоб за Ісусом слідували ми. Без, ропоту з любовʼю і терпінням,З подякою Йому несли свій хрест,Співаючи Йому пісні хваління,В душі, щоб жила музика небес. Бог віри вчить, коли в душі тумани,Щоб не людині довіряли а Христу,Ми відкриваєм перед Ним всі рани,Він ніжно витирає нам сльозу. Та сльози льються по щоках дощами,Господар мовчки чистить посуд свій,До блиску вичищає все, бо знає,Тебе готує Він на труд святий. І скоро діамантом ти засяєш,Довірившись Йому в руках Христа,Всім серцем ти Спасителя прославиш,За те, що так вела Його рука. У Бога час Свій, і своя дорога,Якою ми повинні в житті йти,Можливо вже біля твого порога,Є відповідь яку чекаєш ти! Марина Візнюк.