Християнські вірші 🌿 | СЕРЦЕ, ЩО СПІВАЛО(Історія)Так часто у житті жаліємось на долю...І ніби...

СЕРЦЕ, ЩО СПІВАЛО(Історія)Так часто у житті жаліємось на долю...І ніби те не те, і ніби все не так.А я вам розкажу про хлопчика одного,Який пройшов нелегкий життя земного шлях.Нікому не потрібний, він жив у інтернаті,Терпів весь час знущання - на плечах гострий горб.І хоч було нелегко, та все ж у результатіЗавжди усім прощав і дарував любов.Ніколи не вважав себе фізичним інвалідом,Постійно твердо вірив і мріяв про одне:Що прийде час, і стане він колись комусь потрібен,Що любляча матуся за руку поведе.Терпіти всі знущання уже не було сили,Дивився у віконце і все чекав "коли?".Й знайшлися добрі люди, що хлопця полюбилиІ доленосне рішення для себе прийняли.Надія появилась - він матиме родину.Зібрали документи - додому от піде.Та є в нього умова: тут друга не покине(Бо милосердне серце не любить лиш себе).У стінах інтернату вони весь час дружили,Ріднішої людини у світі не знайти...А друг був у візочку, бо ноги не служили,І наш герой без нього не захотів іти.Батьки не розгубились - забрали двох додому.І хлопцям дарували усю свою любов,І для дітей старалися усюди і в усьому,Й до Бога підносили багато молитов.Так три найкращих роки злетіли непомітно,І наш герой щасливим ріс, не знаючи біди,Але життя в притулку минуло не безслідно,Бо горб виріс ще більшим, скривилися кістки...Стиснулось в грудях серце і битись перестало...Те серце, що любов'ю горіло кожну мить,Те серце, що для ближнього турботу віддавало,Те серце, що співало, а зараз вже мовчить...Не можу умістити, чому усе так сталось?Вже інтернат позаду, є люблячі батьки...Чому життя дитяче так швидко обірвалось?Усе, що мріяв, має, та довелось піти...Я серцем розумію - на все є Божа воля.Світив весь час промінчиком, всім дарував тепло.І хоч тяжкою видалась його сирітська доля,Не нарікав ніколи, нелегко хоч було...Правдива ця історія, не вигадка й не казка.І вам скажу, чим вразила мене вона до сліз:Так часто ми жаліємось, що у житті нам важко,Так часто лиш погане ми помічаєм скрізь.Давайте будем вдячними за все, що зараз маємо,За руки і за ноги, за очі, за вуста...В домах своїх щоночі безпечно засинаємо,Нас не спіткала доля сирітська, непроста.Давайте будем вдячними за маму і за тата,За всю свою сім'ю, за сина чи за доню,За те, що Бог по милості так дарував багато,Що нас покрив щедротами й небесною любов'ю.Ми також були з вами духовно, ніби сироти.Тримав нас дуже міцно той інтернат гріха,Та по великій милості Ісус із нього визволив,Й веде до дому вічного Його свята рука.Давайте щирим серцем за ближніх клопотати,Щоби Отець небесний і їх усиновив,Давайте у проломі за них будем стояти,Допоки серця б'ються, допоки стане сил.Автор невідомий#Повчальна_історія