Ми часто пишемо листи у небеса,Шепочемо в молитві: Боже мій! Тремтить і котиться знов по щоці сльоза,Не можемо знайти в душі спокій. Буває твердо вірим, в те що Бог,Нас чує, з нами поруч завжди ВінАле як часто серед сліз, тривог,Для боротьби не вистачає сил. і серце тоді плаче як дитя,Зовемо в небо Боже поможи! І ріки сліз, І біль і каяття, і крик душі Господь мій не мовчи! Смиренно голову схиляємо перед Ним,І руки опускаємо без сил,Та в памʼяті вспливає Божий син,Як молиться в саду Отцю один. Хай буде Отче воля лиш Твоя! І піт кровавий капає з чола… О Господи , невже забула я? За мене Ти ж віддав Своє життя! На себе взяв всі нЕдуги мої,Поніс мої прокляття, сльози біль,Прости мене Спасителю, прости,Ти помічник і порятунок мій! Не залишаєш Ти ніколи нас,Для тебе не байдужа наша біль,Але на все для нас у Тебе час,Ти з нами в радості, ще більше в час тяжкий! Чому так часто серед бурь тривог,Не вистачає віри на шляху,За нами дивиться Спаситель БогВін промовляє: Я з тобою йду! Ніколи не запізнюється Він,І шторми усмиряє на шляхах,Нам піднімає руки, дає сил,Розвіює весь сумнів біль і страх. З тобою він пройде через вогонь,І через ріки бурні проведе,Тримайсь Його проколотих долонь,Він в вічні небеса тебе введе. Ми часто пишемо листи у небеса,Сльозами і риданнями в тиші,Господь нам промовляє прийде час,І ти побачиш, що Я чув молитви всі! Марина Візнюк.