Ну й на останок, бо далі беруся за іншу роботу, до США прибув Сі Цзьньпін. Його особисто в аеропорту зустрічав Трамп, хоча Сі при візитах до Китаю йому таких почестей не влаштовував.

Очікувань у наших коментаторів чимало. Писати про це наперед із мудрим видом, а потім тихенько переписувати нездійснені прогнози, не стану. Якщо обоє таки згадають про Україну (після вчорашньої зустрічі Zе з Трампом такі сподівання зменшилися), то на щось можна надіятися лише дуже обережно й скромно.

Причин кілька. Трамп остаточно заплутався, чого він хоче, а основні проблеми - для нього це Іран та його проксі. Схоже, що на політичні ефекти, пов'язані з нашою воєнною трагедією, він уже не розраховує через надто явну змову між Банковою й кремлем з метою затягнути війну.

А в Сі дипломатія амбіційна й... образлива. Саме для цього Zеленському напередодні такого знакового також і для України візиту підготували пару антикитайських випадів. Ціль там аж надто явна — демотивувати Китай втручатися в цей міжсобойчик.

Ну й ще об'єктивна проблема — імітація виборів на па-раші показала, що ще до них здомінувала партія війни, яку не контролює Сі, а його мішустінське угруповання, схоже, вже суттєво відтіснене на узбіччя. Агресивна вежа кремля суттєво зміцнила позиції (не без допомоги Zеленського). І тепер Пекіну може знадобитися час, щоб вибудувати нову систему важелів і противаг.

Тому попередньо особливих сподівань на цю зустріч Трампа й Сі для України не очікую. Якась голослівна заява в підсумковому комюніке не рахується.