До попереднього допису з цитуванням Олега Белінського добавила влучний коментар постійна глядачка пані Ірен. А я нарешті завдяки їй згадав, що ж мені всі ці супер-пупер рапорти нагадували. Бо ж у мене від них якесь дежавю. Згадав статистику ірано-іракської війни (1980-1988 роки). В срср навіть з якоюсь прихованою зловтіхою публікували та в програмі "Врємя" щовечора оголошували постійні зведення обох сторін.Загальних сум не наводили, але з додаванням у стовпчик (калькуляторів ми ще не мали) легко було скласти ті числа. І дехто цим уже тоді займався. На другий-третій рік війни сумарне число убитих, якщо самостійно плюсувати щоденні зведення, перевищило населення обох країн, а далі й усього регіону. Я на той час уже був у армії й у госпіталі нам свої розрахунки демонстрував старенький полковник, з яким лежав у одному відділенні.До кінця війни, за 8 років такі розрахунки вже провели якісь наші перестроєчні видання і кількість взаємно убитих ворогів сягнула населення Земної кулі. А по техніці, то плюсування щоденних зведень видало такі сотні мільйонів одиниць, що перевищували все, що рухалося на колесах і без них за всі тисячоліття людської цивілізації.То це ми й рашисти з їхньою конашенковщиною паралельно скочуємося в ті темні часи зовсім не світлого минулого?