Два фото. На першому горить Київ, там можуть бути люди, навіть, якщо тільки руйнування, там зламані людські долі, реальні руйнування в самій столиці держави, а не дві випалені ємності на московському нпз (другу рашистська ппо сама нарукоблудила). І таких пожеж тільки цієї ночі в столиці було багато...Друге фото — горить одна з ємностей на черговому нпз в ніжегородській області. Завжди корисно й приємно, коли щось горить у ворога. Тут не може бути двох думок. Там жертв і постраждалих нема. Є певні фінансові збитки й на деякий час рашики будуть соплі розмазувати, бо їм бензину забракло. От змінять після рашистських виборів уряд і, як за чарівною паличкою й пальне появиться, й наші удари припиняться. Такий собі ремікс формування суспільних настроїв, як перед жовтневим пленумом цк кпсс 1964 року.Як вважаєте, що має відкластися й стати головним у свідомості нашого населення? Ні, не трагедія наша власна. Ні, не героїзм наших військових, без чиїх перехоплень на таку пожежу перетворився б увесь Київ. Ні, не допомога союзників, які повністю покривають потреби нашої ппо і про. Ні, не те, що через зраду владної верхівки в нас нема ракет, якими можна було б дати адекватну відповідь та відбити ворогу охоту до такого терору проти нашого населення. А ота чергова бочка, що вигорить десь на болотах... І скажіть мені, що пропаганда й політтехнології — це не велика сила.