Посилання на вечірній сюжет у мене на ютюб-каналі: "«рускі – додому!» - угорці зробили вибір: що передувало, що попереду? І яким боком це для України?" Запрошую:https://www.youtube.com/watch?v=owmQUqdL4Vc===Учора в Угорщині пройшли вибори. Тріумф партії TISZA захоплює. Звісно, сьогодні в нас появилося чимало мудрих заднім числом та тих, хто свої сподівання на краще сприйняв за плід аналізу. Перемоги Орбану та його вже вельми давно переродженій партії Fidesz і в ЄС, і в Україні мало хто бажав. Хочеться вірити й сподіватися на краще. І незалежно від наслідків для України, переконаний, що в нас учора, окрім святкування Великодня, українці згадували Угорщину й тримали кулаки за Петера Мадяра та його команду. Фактично – за колишнього члена команди Орбана та за осколок його партії, які не погодилися свого часу на переродження партії й дрейф до антиєвропейського авторитаризму. Це був моральний вибір угорців і моральний вибір, кого підтримати в більшості українців. Але, як кажуть на Кавказі: «Коли ти чекаєш на дорогого гостя, не сприймай стукіт свого серця за цокіт копит його коня».Справжні експерти і в нас, і в Угорщині, на відміну від вискочок, не знали наперед результату. Бо він був абсолютно непрогнозований, попри доволі відчутну перевагу в рейтингах у TISZA. У цьому сюжеті розбираю із тих знань про Угорщину, які маю ще з часів своєї парламентської дипломатії анамнез перемоги Петера Мадяра. А також оцінюю ті нокаути, які міг, але в підсумку не зважився нанести Орбан, який ще пару тижнів тому готував особливо жорсткий сценарій збереження влади. А потім, схоже, що він виявився першим, хто чітко вирахував масштаб поразки й свідомо відмовився від рашистських напрацювань. Можу припустити, що згода на мирну й безконфліктну поразку та спокійну передачу влади була в погоджений у домовленостях, чи за замовчуванням, спосіб розміняна на певну недоторканність у майбутньому для самого Орбана й його близького оточення, за винятком уже остаточно спаленого й кінченого покидька міністра Сіярто, якого, схоже, й оголосять основним цапом-відбувайлом. Про все це перша половина пропонованого сюжету – отака анатомія перемоги Петера Мадяра. А другий блок – це спроба окремих прогнозів щодо його майбутніх дій у себе вдома та в зовнішній політиці. У тому числі стосовно Євросоюзу, України та мерзенної рашиландії. І я б не радив усім ставати надмірними оптимістами. Підстави для позитиву в нас реально були аж до провокації Зе, якою він за один день підвищив шанси Орбана на 5-6%. Перекрити ту ганебну заяву, яка давала Орбану змогу консолідувати своїх виборців, вдалося лише антиукраїнськими (чи антизеленськими?) обіцянками самого Мадяра, таким вчасним викриттям держзради найближчого соратника Орбана Сіярто та вмілим застосуванням проти Орбана лозунгу Угорської Революції 1956 року, з яким сам Орбан колись прийшов у політику: «рускі- додому!» Загалом, перспективи стосунків Угорщини з Україною не віддають оптимізмом. Якби ж дехто хоч рота свого закрив, але… От про все це пропоную власні роздуми на базі певного дипломатичного досвіду в цьому сюжеті.