Посилання на вечірній сюжет у мене на ютюб-каналі: "Перемога Романа Червінського в Конституційному Суді – великий, але перший крок до справедливості". Запрошую:https://www.youtube.com/watch?v=d_AmP3GevZ0===Подія, яка відбулася 1 квітня цього року, насправді, зовсім не буденна новина з правової сфери. Фактично, політв’язень режиму внутрішньої окупації, особистий ворог для Зеленського, підсудний у вже двох цілковито фальсифікованих провадженнях, обтяжений запобіжними заходами та всякі інші титули від репресивного режиму - Роман Червінський отримує перемоги над системою. І не десь у районному суді, а в самому Конституційному. Та ще й добивається визнання неконституційною однієї з частин статті в Кримінальному Процесуальному Кодексі, за якою його ж раніше безпідставно гнобили в тюремних казематах ще царської расєї… Те, що було б нормою для правової держави, в країні, де панує безправ’я, вже є великою перемогою. А ще це перший крок для відновлення конституційних прав і свобод та норм європейських конвенцій, про які у нас згадують якось аж надто вибірково.Стосовно рішення КСУ, якого добились Червінський та його адвокатська команда, ходять чимало міфів. У нас, не прочитавши первинних матеріалів, багато людей схильні водночас не вловлювати глибшу сутність і значення цього досягнення, але в деталях очікують дечого такого, що ним насправді не передбачено. І за що ще доведеться поборотися. Я люблю поєднувати юридичні пізнання та досвід політичної діяльності, а в цьому випадку це чудова нагода все розкласти по поличках і вказати, в чому ж дійсно епохальний прорив, а за що ще нам боротися й боротися. Найсумніше те, що всі ці судові баталії аж до Конституційного Суду могли б і не знадобитися, а людські долі, життя й здоров’я наших військових, патріотів, активістів не були б поламані, якби українці навчилися думати про майбутнє, йдучи до виборчих урн. Але то я вже, мабуть, забагато хочу від землячків. І саме через ту безвідповідальність тепер командам нових дисидентів, правозахисників, найкращих адвокатів доводиться лупати цю стіну репресій авторитарної влади, доки вона не забетонувалася в мур тоталітаризму. Тоді вже буде запізно.