Тут спогад про совєтський лозунг з минулого допису "Вєрной дорогой ідьотє, таваріщі!" навіяв людям цікаві спогади, от такий:"Наприкінці 1970-х комуняки зробили плакат: дєдушка лєнін, рот до ушей, і підпис саме цей - "Вєрной дорогой ідьотє, таваріщі!". В одному з підмосковних міст якісь дотепники дописали: "Но нє в ту сторону". Це не басня - я сам його бачив.Схоже, тема знову стає актуальною".То й мені одну реальну бувальщину забаглося нагадати. Раз у 80-их була історія в Моршині. Реально була, знаю з перших рук від З.Красівського. Там селищний голова бідкався, що є наказ з обкому до 9 травня урочисто вивести ветеранів і дати їм висадити алею. А в Моршині ж курорт - все вже засаджено й озеленено, нема де алею ще розплановувати!Це він розказував під чарку в сбе на подвір'ї, а його сусід, політв'язень і останній за часів срср голова ще підпільного крайового проводу ОУН Зеновй Красівський, що недавно вернувся з ув'язнення, почув це й дещо дуже толкове порадив. Каже, є ще не обсаджена деревами дорога — продовження вулиці Шевченка, де вона виходить за селище й через болото прямує до цвинтару. От там облаштувати алею ветеранів і великий плакат прибити: "Вєрной дорогой ідьотє, таваріщі!". То голова від того аж протверезів...