Посилання на вечірній сюжет у мене на ютюб-каналі: "«Заслонити занавіски і розгойдувати вагони» – дві нові декларації із партнером… Епоха імітаторів". Запрошую:https://www.youtube.com/watch?v=4gUq0WBOjlM===Учора пройшла хороша й цілком позитивна подія – візит до Києва міністра оборони Великобританії Джона Гілі. Це завжди добре, коли приїздять друзі, що готові нам допомогти. В наших реаліях зеленої бикоко-дипломатії вже добре, що гостю ніхто з укрвлади не нахамив, як це вже бувало з найбільшими нашими друзями: попереднім британським міністром оборони Беном Волесом, міністром закордонних справ Польщі Радославом Сікорським чи держсекретарем США Ентоні Блінкіним. Дожилися, звісно, щоб і такому радіти. Доки Зе носиться світами із уже абсолютно порожніми візитами, пропаганда такі позитивні приїзди використовує доволі скромно, як такий собі позитивний фонд для оспівування свого лідора. Так і з візитом Гілі. І все б добре, бо міністр прибув у пошматований ворожими атаками Київ, щось сам побачив і пережив, а щось із пропозицій під наступні Рамштайни вирішив узгодити з нашим Міноборони.Не було б що й коментувати, якби наша сторона із своєю манією астрономічних кількостей не лише візитів-вояжів, але й підписаних документів, не запропонувала попередньо британцям підписати ще дві декларації. Можу припустити, що первісні документи в Лондоні допоміг довести до притомного вигляду наш посол, а раніше Головком Валерій Залужний. Бо все ніби більш-менш адекватно, якби не одне але… Це знову нікого ні до чого не зобов’язуючі два документи – дорожні карти, яким так і не судилося стати хоча б рамковими угодами. Були в нас із стратегічним партнером чотири декларації, про деякі з яких уже ніхто й не згадає, а тепер будуть шість… декларацій. Сьогоднішній сюжет, відштовхуючись від цих двох хороших, але безсенсовних документів, присвятив отому методу недодипломатії Зеленського, де все у напів-кроках, пів-діях і деклараціях замість угод та рішень. А також суті й долі чотирьох попередніх меморандумів з нашим хорошим партнером. Самій Британії ці меморандуми, декларації, дорожні карти для того, щоб допомагати Україні, не потрібні. Британський уряд працює через Рамштайн, а після втрати Україною союзницьких стосунків із США став координатром процесу. Усі ці порожні документи, які не приносять реальних результатів, навіщось знадобилися саме укрвладі. Щось для показухи на внутрішньому агітаційному ринку, а щось унаслідок отого совкового принципу: замість руху вперед, «заслоніть занавєскі і раскачівать вагони». Так, зазвичай, їдуть у минуле – в совок, а в тому срср, слід пам’ятати, була тільки одна столиця – у москві…Для обкладинки використав офіційне фото Шмигаля з Гілі та дуже вдалий портрет від ТК «Зелебоба Аі» великого імітатора, у якого все прекрасно – життя і так скалося, а тут ще й на нескінченну війну підфартило…