Якесь сьогодні суцільне невезіння. Мав проблеми з антивірусом на ноутбуку. Запис на вечір приготував завчасу, а воно отак зависло майже на дві години. Добре, що хоч не пропало все. Отже, посилання на вечірній сюжет у мене на ютюб-каналі: "Справа Андрія Смірнова як дзеркало владної зе-корупції. І чому дехто із своїх деколи все ж залітає?" Запрошую:https://www.youtube.com/watch?v=NUacLRg5vHw===Прошу пробачення, сьогодні дуже пізно, бо в мене виникла проблема з ноутбуком. Більше години втрачено. На щастя, вдалося зберегти сьогоднішній вечірній запис. Тільки шкода, що з таким запізненням.Сьогодні маємо новину, яка пройшла майже непоміченою, хоча згадувалася доволі активно на багатьох каналах і ресурсах. Це повідомлення, що Вищий Антикорупційний Суд відправив колишнього заступника глави Офісу президента Андрія Смирнова під варту з можливістю внесення застави в розмірі 18 мільйонів гривень. Оскільки для цього фігуранта сума співрозмірна із вкраденим, за версією слідства, лише в о одній єдиній оборудці, то коректніше буде сказати, що ВАКС випустив топ-корупціонера під безболісну для нього заставу. Всі ми настільки звиклися до того, що ця зе-влада краде, мародерить та тотально занурилася в корупцію, що подібні повідомлення вже й не помічаємо. Та й я б не став тратити час на розбір дрібного звинувачення проти приспішника влади, який мав би відповідати за незрівнянно важчі злодіяння. Згадайте знищення правосуддя, так звані «плівки Труби» або викрадення судді Чауса.Але ця справа й пару питань, які вже появляються в прискіпливих громадян навколо неї, створюють підставу розповісти дещо ґрунтовніше про деякі особливості зеленої корупції. Чому слуги не можуть не красти? А головне, бо це питання іноді виникає, чому, все ж, деякі з них потрапляють у жорна правосуддя (хоча нічого з того на виході не матимемо). Хтось може втішитися: влада починає потрохи здавати й судити своїх. Це ж добре! На жаль, ні про яку справедливість чи невідворотність покарання навіть у натяку не йдеться. Використав цю нагоду, щоб розповісти про не надто часто згадувані механізми внутрішніх міжсобойчиків, коли дехто з членів зе-команди потрапляє ненадовго за ґрати, а потім деякий час мусить принижуватися в судах. Доки не відмиють або ж дадуть зникнути за кордоном. Про все це в пропонованому сюжеті.І ще про одну особливу дикість. Сума застави, яка фактично збігається із розміром украденого, за версією слідства, лише в цьому єдиному епізоді, виглядає, як знущання. Особливо, коли порівняти її з тими астрономічними сумами, які керовані донедавна цим же Смірновим, а нині його покровителем, суди виносять нашим військовим чи прямим заручникам режиму. Коли влада умисно й безпросвітно заґратовує захисників України та дає змогу вільно вийти на волю топ-корупціонерам і узурпаторам, то це вже називається режимом внутрішньої окупації. І зовсім наостанок коротенько прогнозую, що в підсумку ніякого вироку не буде. Або ж чисто символічний, як колись у Трухіна. Бо нема нині тих зловживань чи такої корупції, ниточки від яких не тягнулися б у три головні кабінети країни. Всі три на вулиці Банковій…