ЧЕРКАСЬКИЙ БЛАГОВІСНИК | За матеріалами ПравблогНеобхідний консолідований захист канонічного ус...

За матеріалами ПравблогНеобхідний консолідований захист канонічного устрою світового Православ’я, його традицій і порядку.З інтерв’ю митрополита Черкаського і Канівського Феодосія сербському порталу «Життя Церкви»:Як Ви вважаєте - яка б допомога з боку інших Помісних Церков зараз була б найбільш корисною для УПЦ?Напевно, насамперед це молитовна допомога. І вона вже є. Іноді ми її дуже добре відчуваємо в Україні. Щиро дякуємо Святійшому Патріарху Сербської Православної Церкви Порфирію, а також Предстоятелям, ієрархам, священнослужителям, вірянам інших Помісних Православних Церков за цю молитовну, духовну підтримку.Додатково, мені здається, Українській Православній Церкві дуже допомогли б два напрями підтримки, які можуть надати братні Церкви.Перший - це озвучення на всіх можливих міжнародних майданчиках, а також перед урядами своїх країн про переслідування християн, які відбуваються в самому центрі Європи у XXI столітті! Переконаний, що якби в цю підтримку повноцінно долучилися всі, хто зараз співчувають нам і надають молитовну допомогу, то світове співтовариство волею-неволею змушене було б прислухатися до голосу Православ’я в Європі та інших куточках світу і справило б відповідний вплив на гонителів всередині України.А друге - це консолідований захист канонічного устрою світового Православ’я, його традицій і порядку. Сьогодні вже для всіх очевидна шкода від одноосібного рішення Патріарха Варфоломія про легалізацію українського розколу. Наслідки цього рішення катастрофічні. Вони не лише запустили процес кривавих переслідувань УПЦ всередині нашої країни, але й поставили на межу розколу світове Православ’я. У зв’язку з цим я переконаний, що якби Помісні Православні Церкви, які співчувають нашій спільній трагедії, зайняли тверду канонічну позицію щодо українського питання, то з часом ми разом змогли б вирішити не лише це питання в канонічному полі, але й захистити інші Помісні Церкви від подібного непередбачуваного стороннього втручання у їхні внутрішні справи. І саме це зберегло б єдність світового Православ’я для майбутніх поколінь.Які уроки, на Вашу думку, Сербській Православній Церкві варто було б винести з українського досвіду?Можливо, розуміння того, що якщо в сучасному світі, навіть у власному народі, перестати приділяти належну увагу системному вихованню нових поколінь у Православній вірі та моральності, у вдячній пам’яті до своєї історії і своїх благочестивих предків, у повазі до своєї історичної Церкви і загалом до своєї історії, то цю нішу дуже швидко займуть інші. Вони спочатку ментально покалічать народ, а потім почнуть фізично знищувати Церкву як небезпечний атавізм. Або замінять її слухняним симулякром. І ви вже нічого з цим не зможете вдіяти. Цим шляхом зараз ідуть багато країн. Не можна розслаблятися ні на мить, адже ми з вами відповідальні перед нашими святими предками за майбутнє наших народів і наших Церков. І з нас Господь за це спитає.