Брендові речі. Як зрозуміти, ти переплачуєш за бренд чи все ж за якість? На цей пост мене надихнула історія про Катерину Вербер, яку підозрюють у тому, що вона продавала заможними українським людям підробки під відомі світові бренди за ціною брендів. І я задумався. Я користуюсь Apple MacBook та iPhone —і дуже слабо уявляю, що купив би підробку,яка так само стабільно, довго і якісно працювала. Або уявімо, що я купив KIA Sportage,а потім виявилось, що весь цей час їздив на УАЗіку зі шильдиком KIA. Тут же точно питання не в логотипі, а в функції та безпеці. Ще один кейс. Я навряд чи відрізню на смак Кʼянті від Château Margaux(останнє я, до речі, ніколи не куштував). Тому спокійно замовлю Sauvignon Blanc з Нової Зеландії,бо мені просто подобається цей смак. Але Red Label від Chivas я відрізню легко і без вагань оберу друге. Але водночас я дуже легко уявляю типугодинник, сумку, одяг чи біжутерію лухурі брендуі копію в 5 разів дешевшу, яка за матеріалами і зносостійкістюможе прожити не менше, а інколи й довше, ніж оригінал. Я не про китайське гівно, а про якісні копії з нормальних матеріалів. І тоді постає чесне питання, а нахіба людям такий оригінал? Правильно, людям хочеться донести оточуючим певний сигнал про статус. Що він/вона річ біч. Не про якість. Про меседж.