ХАУСТБЛОТ

Час, коли світ на мить завмирає, коли літо ще не закінчилося, але вже не наше, а зима ще не прийшла, але вже стоїть біля воріт. День і ніч зважені на одних терезах, і в цю мить рівноваги, людина, якщо вона ще не оглухла до життя, чує те, що не потребує доказів.

В давнину цей час називали Хаустблот/Хаустбод, це не звичай і не розвага. Це священна дія, у якій людина зустрічається з коренем свого буття. Цьогоріч, Хаустблот припадає на 23 вересня.

Блот не є торгом із Небом, той хто бачить у ньому лише "даю, щоб ти дав", той досі в омані. Справжня жертва народжується не з розрахунку, а з благоговіння. Так само й давня людина, віддаючи землі й невидимим силам частину зібраного, не купувала милість, а визнавала зв'язок : я не володар цього врожаю, я його вартовий і співучасник.

Віра, яку не можна прожити в бою, у стражданні й у втраті, є марною. Віра, яка не дає сили міцно стояти та йти далі, є звичкою, а не вірою. Хаустблот дає сили, бо нагадує, що життя народу не починається з нас і не закінчується нами. Ми частинка ланцюга, та несемо те, що передали нам, і передаємо те, що здатні зберегти.

Давня етика знала просту істину : вільна людина вільна тому, що бере на себе повинність. Свобода без обов'язку є примхою, а обов'язок без свободи є рабством. Відтак, народ, який обрав обов'язок сам, і є вільним народом.

Саме тепер, у ці осінні дні, коли ніч уже наступає на день, необов'язково організовувати пишний захід, краще зібрати рідних чи побратимів за столом, поставивши перший келих за тих кого вже немає, промовивши їхні імена вголос, дякуючи Землі за те, до вона тримає нас, давши слово, нести обов'язок, в першу чергу перед собою.

Telegram/Contact