#Команда_Київ_Мілітарі_Хабу
Фахівчиня із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб у Дніпровському районі Катерина Пилипенко

Дружина ветерана АТО, який і наразі захищає Україну, мати 2 синів – такий життєвий досвід привів Катерину у ветеранський рух. У Київ Мілітарі Хабі вона працює вже майже рік:
“Дружині військовослужбовця легко стати фахівцем із супроводу, бо на своєму рівні ти давно робиш те саме: підтримуєш чоловіка психологічно, вмієш знаходити спільну мову з його побратимами, ходиш по установах та оформлюєш купу документів. Хоч-не-хоч, але ти в курсі всіх змін у державних чи міських програмах для УБД”.

Після повернення чоловіка з АТО вона почула від нього гіркі слова: “Ми тут нікому не потрібні”. Бо АТОвці дійсно стикалися з нерозумінням і неповагою від суспільства, а бюрократична машина воліла їх не помічати. З початком повномасштабного вторгнення чоловік пішов воювати, втім під час відпусток вирішення паперових справ знову ставало для нього неабияким випробуванням: звичайна черга в ЦНАПі чи перелік документів викликали внутрішню паніку… Стало зрозуміло, що без сторонньої допомоги розібратися з цим ветеранам важко. Тож коли Катерина дізналася про впровадження посади фахівця із супроводу ветеранів, вирішила діяти. Про що ані на мить не шкодує.

На її думку, найголовніша якість у такій роботі – це емпатія:
“До тебе звертаються люди з різними життєвими історіями, часто у складний момент свого життя. Важливо вміти вислухати, дати їм проговорити те, що наболіло, зрозуміти їхні переживання – і разом поступово вийти на конструктив.”

Принцип “рівний – рівному”:
“Ветеран спочатку вбачає в нас черговий гвинтик бюрократичної системи, тому нам потрібно завоювати його увагу й довіру. Я розповідаю, що мій чоловік теж воює, тому розумію їхні проблеми. Після цього вже легше комунікувати й доносити необхідну інформацію.”

Катерина наводить приклад з практики, який показує, навіщо потрібен супровід:
“Якось до ЦНАПу прийшов хлопець оформити компенсацію за оренду житла. Я з’ясувала, що він особа з інвалідністю внаслідок війни з важким пораненням, але нічого не було оформлено і про міські пільги й програми він не знав. Ми відновили документи й оперативно подали пакет на комісію по субвенції на житло, а також на міські виплати. У результаті він зараз навчається на курсах із кібербезпеки, бере активну участь у спортивних заходах Київ Мілітарі Хабу й незабаром придбає житло. Я добре пам'ятаю його щире “дякую”. Це був випадок, коли важливо не те, що сказали, а як, з якими емоціями”.

Фахівчиню мотивують самі ветерани, їхній оптимізм та стійкість за будь-яких обставин:
“Радію, коли бачу результат своєї роботи, коли чую від хлопців слова вдячності, коли сама відчуваю задоволення від власних зусиль”.

У важкі часи Катерину підтримує вислів "Краще запалити одну свічку, ніж проклинати темряву":
“Це девіз мого життя. Темряви і зла завжди достатньо в житті, особливо зараз. Але це не привід акумулювати це зло в собі або змиритися з ним. Важливо робити те, у що віриш, і нести світло й користь у світ”.

З якими питаннями можна звернутися до фахівця із супроводу ветеранів та демобілізованих осіб:
* допомога в оформленні статусів, документів, пільг, соціальних виплат, пенсій та інших державних гарантій;
* координація у проходженні військово-лікарської комісії (ВЛК), оцінювання повсякденного функціонування особи (ЕКОПФО), отримання медичних і реабілітаційних послуг;
* консультації щодо прав, державних гарантій, програм підтримки міста Києва та маршрутизація до профільних спеціалістів, зокрема юристів та адвокатів;
* первинна психологічна підтримка, сприяння отриманню спеціалізованої психологічної допомоги та залученню до груп підтримки;
* працевлаштування, професійне навчання, перекваліфікація, ветеранське підприємництво та грантові програми;
* супровід членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, безвісти зниклих, військовополонених та осіб, звільнених з полону;
* соціальна адаптація, координація отримання безоплатної транспортної послуги, залучення до спортивних, соціокультурних, освітніх та інших заходів.